Прогноз-2020. Чи чекають Україну нові потрясіння?

Оригінал на "Новом времени." На русском см. тут

Над Україною вкотре відбувається соціальний експеримент, і наступний рік покаже, чи здатна нова влада ефективно керувати величезною країною

Результати загальнонаціонального опитування, проведеного в грудні Фондом "Демократичні ініціативи" спільно з Центром Разумкова, збіглися з результатами опитування експертного: подія року – це президентські та парламентські вибори. Це недивно. Коли в демократичній країні відбуваються вибори, вся політика завжди сконцентрована навколо них, тому це так чи інакше подія N 1. Та цього року ми отримали несподівану перемогу спочатку кандидата Зеленського, а потім (що може ще більш несподівано) – монобільшість у парламенті. Дві ці події змінили палітру української політики, і все інші події вже були похідними.

Тож коли говорити про основні здобутки та перемоги 2019 року, то найголовнішим, на мою думку, є той факт, що попри значні пертурбації країна таки вистояла. А також те, що вибори відбулися демократично, хоча їх результатом і став соціальний експеримент, який вчергове проходить над Україною. До влади прийшла абсолютно недосвідчена в політиці команда, яка тепер керує величезною країною. Не можу пригадати подібного явища в недавній історії європейських країн. Відтак, відбувається експеримент, і ми побачимо, чи зможе ця влада керувати країною. Тож наразі з позитивного: інституції ще "не завалились".

Крім того, розвороту в бік Росії не відбулося. Зовнішньополітичний напрямок, в принципі, був передбачений. Я досить критично ставився до Зеленського в ході кампанії, але говорив, що в разі обрання він не розвертатиме країну в бік Росії: він не був кандидатом від "Антимайдану", не прийшов на проросійських гаслах. Тому принаймні наразі розвороту в бік Росії не відбулося. Та ми ще можемо отримати сюрпризи, причому неприємні.

Адже рік ще не завершився, і ми очікуємо на підписання газового контракту. І ще питання, чи буде він підписаний (радше за все, що так), і що саме там буде. Бо протокол про наміри, який ми бачили, містить речі, які недостатньо чітко прописані. Тож до кінця року ще відбудеться подія, яку ми всі будемо активно коментувати, і хтозна з яким знаком – плюс чи мінус. Поки що контракт виглядає компромісом, але у ньому можуть бути закладені серйозні небезпеки.

Щодо прогнозів на наступний рік, то найбільш прогнозованою, знову ж таки, буде зовнішня політика. Тобто принаймні риторично курс на європейську і євроатлантичну інтеграцію збережеться. Є зміни, але в команді Зеленського є розуміння того, що основна підтримка надходить з боку Заходу – Європи і США. Небезпека ж у тому, що зовнішня політика повністю формується на Банковій. Бо якщо раніше це відбувалось з двох центрів – МЗС і адміністрації президента (заступник глави АП із зовнішньополітичних питань), то зараз ключові речі вирішує помічник президента Єрмак, який веде основні переговори. Ми бачили це і з американцями, і щодо обміну полоненими, і щодо транзиту газу – його підпис стоїть першим під "газовим" протоколом про наміри, що неправильно навіть з формальної точки зору. Тобто проблема полягає в тому, що МЗС наче усунуто від конкретних і надважливих переговорів. Єрмак – здібна людина, яка вміє вести бізнес-переговори, та ми маємо розуміти, що міжнародні переговори з питань безпеки – це дещо інше, ніж просто бізнес.

І тут випливає проблема війни на Донбасі. Які можуть бути зрушення у цьому напрямі? Розведення військ (зараз визначають ще три точки), досягнення сталого перемир'я, обмін полоненими, спрощення комунікації з українцями, які живуть на окупованій частині Донбасу – це загалом правильно. Можна сперечатись щодо організації розведення військ, але, по суті, це правильний підхід, що може дати позитивні результати. Та ось далі що? І що Путін вимагатиме за стале перемир'я?

Москва висуватиме свої вимоги, ми – свої, і хтозна, чи вдасться нам відстояти свої позиції в умовах, коли на нас тиснутиме РФ, та ще разом з тим же Макроном. І коли йдеться про політичні питання мінських домовленостей, наші справи виглядають не дуже, тому що в 2019 році ми підписали формулу Штайнмаєра у вигляді, що насправді погіршує наші позиції. Відтак якщо прорив з політичних питань по Донбасу і відбудеться, то за рахунок України. Хоча я не виключаю і того, що кожна сторона буде наполягати на своєму і внаслідок виникне "патова ситуація" заморожування конфлікту. Знову постане питання миротворців, яке нині українська сторона чомусь погодилася відсунути на другий план.

Та найбільші небезпеки я все ж вбачаю у внутрішній політиці. Мої сподівання на те, що опинившись на посаді президента, Зеленський проводитиме зважену політику, не виправдались.

Читати далі

Читайте також: Відставки, рейтинги та комплекс месіанства – що може принести політикам 2020 рік

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.