In Memoriam. Валерій Хмелько: ''Демплатформа'', Могилянка, КМІС, екзитпол-2004. А ще він танцював рок-н-рол...

Чуйний і порядний інтелігент: в політиці, громадському житті, науці. Фізик, який став одним із стовпів української соціології. Я познайомився з ним під час "перебудови". Пам'ятаю, як він з незмінним однодумцем – Володимиром Паніотто – здійснював опитування делегатів установчого з'їзду Народного Руху (1989).

Валерій Євгенович був прагматиком та ідеалістом водночас. З початку 1990 р. він брав активну участь у творенні і діяльності "Демплатформи в КПУ". А робити це в Києві, порівняно з Москвою, було ох як ризикованіше! 23 червня 1990 р. саме він від імені "Демплатформи" виступає на з'їзді КПУ з вимогами радикального реформування партії. І коли ці ідеї було брутально відкинуто (показово, що Хмелька, кандидата від "Демплатформи" в ЦК КПУ, навіть не включили до списку голосування), 22 липня утворився оргкомітет по створенню нової партії: а співголовами стали Володимир Філенко та Валерій Хмелько. Нарешті, в грудні 1990 р. на базі "Демплатформи" твориться Партія демократичного відродження України. Серед співголів, поруч з Мирославом Поповичем, Олександром Ємцем, Володимиром Філенком та іншими, і Валерій Євгенович. ПДВУ була цікавою спробою поєднання двох крил: ліберально-демократичного і соціал-демократичного (детальніше про це можна прочитати і подивитися відповідні документи в книзі О.Тертичного "Перша спроба демократичної будови політичної партії в Україні", виданої в пам'ять про ті події за допомогою КМІС). До соціал-демократичного крила разом з Поповичем належав і Хмелько. Чому не вдалося створити потужну, справді українську соціал-демократію – тема окремої розмови.

Працюючи над власними спогадами і розбираючи документи тої доби, я віднайшов "Звернення до народу України" 19 серпня, спрямоване проти путчистів. Там стоїть і підпис Хмелька від ПДВУ.

А потім – робота по створенню Могилянки і КМІС. Коли наприкінці 1991 р. Брюховецькому і мені, як декану-організатору факультету суспільних наук Могилянки, треба було долучити соціологів, які створять цю спеціалізацію в Могилянці, питання не було: звичайно, запросимо Хмелька і Паніотто. Відповідної наукової термінології українською ще не було, ми всі її створювали, опановували українську і вчилися нею вільно викладати. Справилися! На кожній спеціалізації факультету (а тоді це були соціологія, політологія, економіка) було на початках по двоє штатних викладачів, тож треба було утворити спільну кафедру суспільних наук – її очолив саме Хмелько. Логічно, що коли незабаром виокремилася кафедра соціології він став її першим завідувачем. А створений ним і Паніотто КМІС (Київський міжнародний інститут соціології) розташувався на тому ж другому поверсі 4 корпусу Могилянки, де й кафери соціології та політології. Так що доля дала можливість працювати поруч багато років.

Разом з Фондом "Демократичні ініціативи" та Центром Разумкова КМІС здійснив вікопомний екзитпол 2004 р., що викрив фальсифікації влади. Який тоді був тиск влади, погрози і підкуп. Хтось не витримав. Наші центри вистояли. Спасибі за мужність і Валерію Хмелькові!



А ще, кажуть, що Валерій Євгенович блискуче танцював рок-н-рол. Шкода, що не побачив. Шкода, що коли іде від нас така людина, завжди думаєш про те, що в поточці повсякденних справ замало спілкувалися в позаробочий час.

Світла пам'ять! І тримаймо високо професійні стандарти, які задавав Валерій Євгенович!