Ні – ''перемир'ю по-корейськи'' (наша відповідь у Financial Times)
Вперше надруковано у Financial Times
Українською та російською в НВ
У співавторстві з Петром Бурковським, виконавчим директором "Демініціативи"
Як українські науковці, які лишилися в Україні, щоб продовжувати дослідження з питань соціальної стійкості та громадської думки під час війни, ми цінуємо підтримку та думку західних оглядачів, що шукають можливі шляхи припинення війни.
Проте, на нашу думку, у своїй колонці "Україна та тінь Кореї" (Financial Times, опубліковано 13 грудня) британський журналіст-міжнародний оглядач Гідеон Рахман оминув увагою кілька важливих питань.
Аналогія з "перемир'ям по-корейськи" за визначенням не підходить для України. У нас немає сумнівів у тому, що Рахман засуджує політику Путіна. Проте під час війни у Кореї перемир'я було досягнуто між комуністичною Північчю Кореї та націоналістичним Півднем Кореї. Обидві сторони визнавали той факт, що вони належать до однієї нації, яку розділили війна та ідеологічне суперництво.
У Росії немає стимулів переглянути цілі війни.
Нагадуємо, що основна ідея, за допомогою якої Путін виправдовує напад на Україну, – уявлення, що українці та росіяни є нібито "одним народом". З цієї точки зору, Росії легко використати колонку Рахмана як "доказ" того, що з допомогою перемир'я Захід прагне "розділити єдину російську націю".
На відміну від КНДР і КНР на початку 1950-х, неядерних держав, виснажених десятиліттями японської окупації, Росія зараз не протистоїть потужнішому у військовому плані ворогу, озброєному до того ж ядерним арсеналом.
Справді, Збройні сили України показали вищий клас, ніж це очікувалося зовнішніми спостерігачами.
Проте, як справедливо вказує Рахман, брутальна російська тактика навмисного нищення української інфраструктури може тривати далі, якщо Захід, насамперед США, відкидатимуть прохання України надати протиракетні системи Patriot, винищувачі F-16 і стримуватимуть європейських союзників, як Німеччина чи Польща, від передачі Україні танків та винищувачів ще радянського виробництва.
Оскільки в України немає засобів покарати Росію за згадану тактику ведення бойових дій і примусити її до перемир'я, в такому разі у неї (Росії) немає стимулів переглянути цілі війни та прийняти перемир'я як кращу альтернативу продовженню війни.
Також, якщо Україна не вступає в НАТО і не отримує місце під ядерною парасолькою, подібно до того, як це станеться з Фінляндією та Швецією, в такому разі не існуватиме серйозної перепони для Росії, що примусить її відмовитися від підготовки та втілення планів нового вторгнення з урахуванням уроків провальної воєнної кампанії 2022 року.
