Масштабна провокація Кремля? Тож все має йти за планом Генштабу ЗСУ
Ми не знаємо напевно, що відбулося і як далі розгортатиметься ситуація в Росії. В цій ситуації може виникнути спокуса скористатися "заколотом Прігожина" на фронті і передчасно ввести в бій наші стратегічні резерви. А можливо це масштабна провокація спецслужб Росії, аби спровокувати українське керівництво на якісь авантюрні дії, дати Путіну виправдання підриву ЗАЕС чи застосування ядерної зброї заради "спасенія матушкі-Росіі" від внутрішніх та зовнішніх ворогів? Як одна з версій. Тому все має йти за планом нашого Генштабу.
Про інші практичні висновки в статті Петра Бурковського, виконавчого директора "Демініціатив": Кремль "за три дні". Путін схибив, Вашингтон проспав, Ходорковський зіганув
Оригінал і повний текст на NV
Що ми ще точно знаємо про поточну ситуацію в Росії?
По-перше, ми побачили безпорадність російської системи управління військами. Як виявилося, статути та накази не працюють. Працюють винятково кримінальні поняття та особисті контакти. Де вони є, там російські війська здобувають успіхи, хай навіть на власній території.
У результаті дій підрозділів "Вагнера" важливий центр управління російськими військами разом із заступниками міністра оборони опинився у полоні в Прігожина. Місто-мільйонник перетворено на живий щит для заколотників.
У Путіна та його кліки тепер вибір дуже невеликий: або зробити Прігожина новим міністром оборони і по де факто "спадкоємцем" режиму, або в стилі Башара Асада масовано застосувати авіацію, щоб стерти навіть спогади при заколот та половину населення Ростова як невільних свідків кремлівської ганьби та слабкості. Побачимо тепер як Путін рятуватиметься від сценарію "взяти Кремль за три дні".
По-друге, ми побачили цілковитий провал роботи контррозвідки ФСБ та російського Генштабу. 23 червня, всього за кілька годин до перших ознак заколоту Прігожина в російських медіа почали превентивно поширюватися "новини", в яких ватажка "Вагнера" звинувачують у тому, що він зарвався і заважає діям російської армії в Україні. Це було занадто пізно. Прігожину вдалося зробити інформаційний удар на випередження: почати заколот із звинувачень на адресу міноборони РФ про знищення польового табору "Вагнера" і зробити цю "новину" на привід для справедливої помсти та відплати.
А це означає, що інших великих містах теж може спрацювати неформальна мережа прихильників "Вагнера", і Кремль через 24 години втратить контроль ще над кількома важливими регіонами. Отже, у путінської кліки є десь оті промовисті "три дні", щоб не допустити перетворення "заколоту вагнерів" на щось більше і загрозливе.
Адже колишні захисники режиму та ветерани "спеціальної воєнної операції" можуть повстати проти Кремля. На це є кілька причин. Найголовніша на даний момент – це те, що Кремль демонстративно нехтував своїми зобов'язаннями стосовно своїх лояльних бійців.
Замість турботи про російськомовних і пошани до простих солдатів, російські комбатанти побачили на війні систематичне мародерство, самовбивчі "м'ясні штурми" і загороджувальні загони кадирівців, готові страчувати за спроби врятуватися. Ті, кому вдалося вижити і повернутися, так і не дочекалися обіцяних виплат та якісного лікування.
Вже у квітні-травні цього року в тих самих регіонах ФСБ зафіксувала різке зростання диверсій проти військових комісаріатів, залізниць та інших важливих державних об'єктів. А це саме ті регіони, які досі були найбільшими донорами рекрутів для російської армії. Не виключено, що частина цих акцій були першими симптомами внутрішніх заворушень.
Прігожин просто підхопив хвилю цієї ненависті і намагається її очолити. Його дії показують, що захопити силою владу в Росії легше і безпечніше, ніж воювати в траншеях на Донбасі.
Про що важливе ми довідалися після початку заколоту?
Вкотре розкрилася незадовільна робота американських спецслужб на російському напрямку. У 2014 вони проспали початок захоплення Криму. Тепер проспали заколот Прігожина. Це доволі дошкульний удар для американського розвідтовариства, адже "Вагнер" створив серйозні проблеми для інтересів США на Близькому сході та в Африці. Тепер зливи про нібито переговори між ГУР і "Вагнером" у Африці виглядають як професійна заздрість до більш завбачливих і умілих колег по шпигунському цеху.
Йдемо далі. Важливо не пропустити і не знехтувати самовикриттям російської "ліберальної опозиції". Михайло Ходорковський звернувся до всіх "хороших росіян" підтримати Євгенія Прігожина. Тобто, людина, яка фінансує левову частку російської тусовки в екзилі, знає особисто всіх ключових олігархів і продає свої послуги істеблішменту Європи та США, закликає підтримати воєнного злочинця Прігожина, який віддавав накази страчувати і катувати українських військових, знищувати цивільних громадян у Попасній, Соледарі та Бахмуті.
Реакція України має бути однозначною і рішучою: всі, хто надалі зустрічатиметься з Ходорковським, ніколи і за жодних умов не зможуть контактувати з жодними представниками української влади. Навіть із послами.
І врешті-решт, варто подумати, що зміниться для України на полі бою. Напевно, особливо важливими цілями стають російські штаби усіх рівнів. Якщо вертикаль управління російською армією почала хитатися, гріх цим не скористатися, щоб полегшити виконання запланованих бойових завдань.
Напевно, саме час використати фінансові важелі, щоб переконати військових кар'єристів у російському війську зняти війська з нашого фронту та перекинути їх на допомогу Прігожину. Долар тепер може стати не менш ефективною зброєю, ніж HIMARS чи навіть ATACAMS.
Саме зараз не зайвим буде докласти зусиль, щоб показати наскільки уразливими є військові та важливі адміністративні й виробничі об'єкти на території Росії. Росіяни мають побачити, наскільки безпорадним і слабким є режим Путіна.
І так, нам байдуже хто царюватиме на руїнах Кремля.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
