Він завершив війну в Колумбії та почав кампанію ''Тримайся, Україно!''

Оригінал – "Дзеркало тижня"

Серхіо Харамільйо був Верховним Представником з Досягнення Миру (High Commisioner for Peace) від уряду Колумбії. Там громадянська війна тривала з 1964 до 2016 р.! В ній брали участь уряд, наркоділки, крайні праві і ліві, найголовнішою силою серед яких була марксистська ФАРК (Революційні збройні сили Колумбії). Ці партизани були втягнути в торгівлю наркотиками, мобілізовували до своїх лав підлітків, займалися викраденнями людей.

Зараз Харамільйо організував інтернет-платформу Aguanta Ucrania! (Тримайся, Україно!) для впливових латиноамериканських громадських діячів (серед них і відомий кубинський автор Леонардо Падура, який попри позицію власного уряду, закликає до підтримки України).

Нижче подаємо витяги з діалогу проф. О. Гараня із Серхіо Харамільйо за участі студентів Києво-Могилянської академії. Подія відбулася в рамках проєкту по Глобальному Півдню, який здійснюють Фонд "Демініціативи" та Могилянка за підтримки Міжнародного фонду "Відродження".

О.Г.: Коли Колумбія досягла миру в 2016 р., Росія вже розв'язала в Україні війну. І в міжнародних медіа можна було побачити наратив (що, звісно, підігрівався Кремлем): от Колумбії вдалося, владнайте і свій "громадянський конфлікт". А Нобелівського лавреата, екс-президента Колумбії Х.М. Сантоса навіть запросили до Києва на засідання "Ялтинської європейської стратегії" (YES).

C.Х.: Ситуація в Колумбії була дуже відмінною, бо це був внутрішній конфлікт, а не зовнішня агресія. З 2014 р. Росія заявляла, що "нас там нет". А звідси й Мінський процес, який принаймні декларував необхідність поступок бойовикам. Я б радив міжнародній спільності вивчати помилки, закладені у Мінський процес: не можна потрапити у цей капкан знову.

О.Г.: Як подолати в Латинській Америці російський наратив щодо "проксі-війни" або навіть "агресії НАТО проти Росії"

С.Х.: Це божевілля, але є люди, які цьому вірять. Та хоч Латинська Америка географічно далека, однак вона й близька до України. І ось чому:

1. Латинська Америка має тяглі традиції поваги до міжнародного права і суверенітету. Вона брала участь у заснуванні ООН в 1945 р. До речі, Колумбія виступила тоді проти права вето для постійних членів Ради Безпеки ООН. Наш континент, мабуть, має найменше в світі збройних конфліктів між державами. Бо якщо виникають розходження – звертаються до Міжнародного суду ООН (International Court of Justice).

Колишній президент Уругваю Х.М. Сангінетті, дуже відомий на континенті, наголосив, що Уругвай був на кордоні Аргентини та Португальської імперії, а потім Бразилії. І були вторгнення до Уругваю, тож "для нас міжнародне право – це життя. Тому справа України – це наша справа".

2. Латинська Америка має довгу традицію боротьби за права людини. І є ціла міжамериканська система захисту прав людини. В 60-70х рр. диктатури домінували на континенті. Тоді багато зникло людей в Чилі, Аргентині, Бразилії, багато – в Колумбії, навіть в демократичній Мексиці зникають і дорослі, і діти.

Зараз на континенті переважають демократії (за винятком Нікарагуа, Куби, Венесуели і "гібридного" режиму Болівії), які й голосують в ООН за територіальну цілісність України.

3. Є спільні інтереси. Як ми можемо побудувати спільний наратив щодо світу, в якому хочемо жити? Чи це буде "світ джунглів"? Я погоджуюся з ідеями президента Бразилії Лули про багатополярний світ, але його дії не відповідають цій логіці, бо створюється "світ сильніших", які ігнорують права інших.

О.Г.: Ви і двоє інших колумбійців (відомий письменник Е.Абад та журналістка К. Гомес) були в Краматорську разом з українською письменницею Вікторією Амеліною. Під час ланчу в піццерію влучила російська ракета. Вікторія загинула. А російська пропаганда "іронізувала", чи треба було їхати колумбійцям за піццею на лінію фронту, натякаючи на якісь шпигунсько-провокативні цілі. Маячня, звісно. І нинішній лівий президент Колумбії Густаво Пéтро змушений був відреагувати на обстріли Краматорську.



С.Х.: В Колумбії громадяни і медіа досить добре ставляться до України. Але наш президент колись був лівим бойовиком і є під впливом традиційного для лівих антиамериканізму. Він, як і Південна Африка, агресивно поводиться щодо війни в Газі. Вони говорять про "подвійні стандарти" Заходу, і це – сильний аргумент. Та його можна діаметрально перевернути. Звертаючись до ПАР: так, добре, що ви подали на Ізраїль до суду в Гаазі, але ж ви зустрічаєте Лаврова в ПАР, "нормалізуючи" агресію. Це стосується і Бразилії, і країн БРІКС у цілому.

О.Г.: Але є президент Чилі Г. Борич, лівий і водночас досить проукраїнський?

С.Х.: Так він лівоцентрист. В липні 2023 р. в Брюсселі був саміт ЄС-Латинська Америка, де Борич зробив дуже сильну заяву щодо України (а ми, до речі, в 250 місцях Брюсселя розмістили білборди Aguanta Ucrania). Нікарагуа не хотіла підтримувати спільну заяву через формулювання "війна проти України". Проголосували без цієї країни. Цікавинка, яку мало хто знає: на саміт після багатьох років бойкоту запросили віце-президента Венесуели, і вони так зраділи цьому, що не заблокували спільну заяву. Отож, занадто схематично твердити: якщо лівий уряд, то проти України, якщо правий – обов'язково "за".

О.Г.: Приклад Чилі важливий, бо показує, що з лівими можна працювати. Чи можна застосувати цей досвід, наприклад, до Бразилії?

C.Х. Скажу, можливо, занадто критично, але Бразилія насамперед думає про свою позицію в світі. Лула сильно підтримує палестинців, назвав бомбардування Гази геноцидом і навіть "порівняв" із Голокостом! Але як тоді з Україною? Постійний член Ради Безпеки Росія цілеспрямовано обстрілює цивільних. Ці питання треба ставити Лулі публічно. Можливо, варто говорити про меншу коаліцію країн, які будуть активні щодо України: Чилі, Уругвай тощо.

А в Аргентині зараз правопопулістський уряд. Проблема Аргентини – погане врядування. Сто років тому ця країна була в десятці найбагатших у світі. З 2003 р. вона мала досить ліві уряди, зокрема Нестора Кіршнера, а потім його дружини. А риторика обраного наприкінці 2023 р. президента Х. Мілея – трампістська, дуже права і агресивна. І навіть якщо він хоче зробити добрі речі для Києва, його особистість може викликати опір на континенті.

О.Г.: Зеленський відвідав інавгурацію Мілея, а той хоче відвідати Київ після поїздки до Європи. З'явилися ідеї провести саміт Україна – Латинська Америка в Аргентині. Та це може бути неприйнятно для інших на континенті. Може краще це робити, наприклад, в Уругваї?

С.Х.: Небагато шансів, що Лула чи президент Мексики Лопес Обрадор приїдуть на такий саміт, але до Аргентини точно не приїдуть. Може краще думати про зустріч президентів під час ГА ООН у вересні чи у форматі зустрічі міністрів закордонних справ. Варто набрати потрібну кількість учасників, інакше бумеранг полетить в бік України.

Треба бути реалістами. Наприклад, канцлер Шольц під час візиту до Бразилії запитував про снаряди для України. Лула на це не піде. Але можна просити про ширшу політичну підтримку, зокрема щодо територіальної цілісності. Згадаймо зовсім недавні територіальні претензії Венесуели на половину території Гайяни. Венесуела провела у себе "референдум". Громадськість одразу побачила зв'язок із Україною: цього б не трапилося, якби не агресія Путіна. Не можна гратися з кордонами. Це дуже дражлива тема для Латинської Америки.

О.Г.: Але в Латинській Америці колоніалізм та імперіалізм асоціюються із Заходом...

C.Х.: США без мандату ООН вторглися в Ірак. Та не намагалися його захопити і кудись "приєднати".

Позиція ООН зараз найгірша за всі часи, її Генсек також не найкращий. Але дискусія в ООН навколо територіальної цілісності буде зрозумілою.

О.Г.: Говорять про необхідність розширення РБ ООН, зокрема, аби від Латинської Америки постійним членом була Бразилія.

С.Х. Ми всі любимо бразильський футбол і музику. Але наш континент не хоче Бразилії в РБ ООН. Бразилія – окрема планета, зацікавлена в собі, схожа в цьому на США. Ще й має зараз дуже сильні стосунки з Китаєм.

О.Г.: А що ми можемо протиставити потужній російській пропаганді?

Так, Russia Today активно працює. Великі дезінформаційні кампанії, долучають відомих місцевих журналістів. Ще й потужний дипломатичний апарат Росії на континенті.

А Україна має лише 6 посольств: Мексика, Перу, Бразилія, Аргентина, Чилі плюс Куба (там більше із символічних причин – О.Г.), будуть відкриватися нові, зокрема, в Колумбії, але все одно це не порівнянно з російськими ресурсами. Потрібні прямі контакти (а не тільки через США чи Європу), причому і з малими країнами також. Наприклад, з Коста-Рікою, де розташована Міжамериканська комісія з прав людини.

І потрібно працювати з університетами та НУО, зокрема тими, що задіяні в сфері прав людини.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.