12 серпня 2014, 12:56

Гуманітарна дискредитація

Як не тушкою, так чучелом Путін пробує закріпитись на Донбасі. І буде продовжувати це робити. Не виходить закріпитись нормально з допомогою терористів, можна спробувати ввести миротворців. Не виходить з швидко миротворців, буде поки що "гуманітарний конвой". А там ще щось вигадають. Як справжній гебешник, Путін звик все робити під прикриттям. Тому ті, хто очікує його офіційної заяви про повноцінне військове вторгнення на Україну, можуть, швидше за все, розслабитись, бо такого не буде. Він буде й далі діяти під прикриттям, поки Україна себе остаточно не дискредитує. А дискредитувати її зараз можна дуже просто: будь-яка провокація навколо гуманітарної колони може стати детонатором чи приводом для проштовхування Росією іншого конвою – миротворчого, наприклад.

Але питання навіть не в тому, що Путін запропонував її. Питання в тому, чому Україна погодилась її отримати. І чому про неї ми дізнаємось від Путіна? А про те, що домовленості були досягнуті ще в неділю, ми взнаємо від прес-секретаря Пєскова у вівторок? Якщо ця гуманітарна допомога – це був єдиний шанс уникнути повномасштабного військового вторгнення, то так і треба пояснити. Можливо ми, непосвячені в інсайдерські речі, дурні, нічого не розуміємо? Нема питань. Але просто поясніть вашу логіку. Поясніть, чому дисредитується держава?

А гуманітарна допомога від агресора – це і є дискредитація України як держави. І георгієвська стрічка на російських фурах з гуманітаркою – це лише підтвердження такої дискредитації, тому що георгієвська стрічка – це знак агресії і терору. Люди з цією стрічкою вбивають наших військових і тероризують наше населення, як можна приймати під її знаком допомогу?

І взагалі: я особисто не пам"ятаю ще в новітній історії України допомоги від Росії, яка б була спрямована на розвиток України, а не її регрес, і видавалась без якогось серйозного підступного задуму. Чи-то мутні знижки на газ, які застовпили Чорноморський Флот РФ в Севастополі й заблокували всі реформи в енергосекторі, чи просто гроші, які виплачувались Януковичам і Ко в обмін на непідписання Угоди з ЄС, чи багато інших "братських" подачок.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Чим вам, на Заході, допомогти?

У нас в Центрі "Нова Європа" є одне неписане правило: адвокаційні візити за кордон не повинні тривати більше тижня плюс дорога. Інакше – починаєш потрохи втрачати звʼязок з українською реальністю...

Яким має бути запрошення України до НАТО?

Після того, як намір України отримати запрошення до НАТО – причому "не після перемоги", а як тільки, так відразу – підтвердив вже Президент України, можу і собі дозволити поділитись деякими ідеями щодо того, якими можуть бути формати запрошення до Альянсу...

Чому я проти звільнення глави МЗС Кулеби

Оскільки весь день сьогодні мене про це запитують експерти та журналісти з різних країн світу, відповідаю чесно і відкрито. Я не підтримую звільнення міністра закордонних справ Дмитра Кулеби...

Про переговори "з позиції сили України". Чи все ж "з позиції слабкості"?

"Ми надамо вас все необхідне для того, щоб ви могли вийти на майбутні переговори з позиції сили", – говорили нам в один голос західні, передусім американські співрозмовники...

Курс на коаліцію рішучих. Кейс Японії

Деякі висновки за результатами нашого останнього адвокаційного візиту до Японії у рамках партнерства Центру "Нова Європа" та Міжнародного центру української перемоги (ICUV) напередодні низки важливих міжнародних заходів, в яких ця країна відіграє далеко не останню роль – саміт G7 в Італії, Берлінська конференція з відбудови, Саміт миру у Швейцарії...

Про візит, який справді важливий і гру на гітарі

Після перебування у Києві Держсекретаря Блінкена напрошується лише один висновок: у США досі не зрозуміли, що візити до Києва високопоставлених представників Адміністрації в умовах геноцидної війни вже не є самодостатньою цінністю, якими вони були у мирні та не завжди безхмарні у відносинах із США часи...