Українська мрія. Яка вона?
Два місяці тому ми в Інституті замовили соціологічне опитування в шести найбільш населених країн ЄС, які асоціації в них викликає Україна і що, на їхню думку, заважає Україні рухатись в бік Євросоюзу. Виявилось, що три ключові асоціації з Україною – це війна, Росія та бідність, а не хочуть нас поки бачити в ЄС тамтешні мешканці через корупцію та олігархів. Коли ми з колегами та партнерами ІСП обговорювали результати опитувань, мимоволі виникло щонайменше чотири інших питання. По-перше, а з, чим, власне, самі українці асоціюють Україну? По-друге, з чим, на їхню думку, Україну асоціють в Євросоюзі? По-третє, з чим би українці хотіли, щоб Україну асоціювали у Європі? І, нарешті, що, на думку українців, найбільше заважає нам рухатись в бік ЄС? Саме ці чотири питання ми і поставили українцям з допомогою соціологічної компанії TNS напередодні чергової річниці Дня незалежності. Фактично, це був такий собі експеримент: подивитись, чи збігається картинка сьогоднішньої України у тих, хто є її громадянами, і тих хто спостерігає за нею зовні? Що ж, експеримент видався дійсно цікавим. Деякі висновки:
-Перша асоціація українців з Україною – це українська влада. Причому, на думку опитаних, корумпована та неефективна. Цікаво, що найбільше асоціюють Україну саме з владою, яка "нічого не робить", "краде" і "служить олігархам", мешканці Центральної України. Натомість логічна асоціація України з "Батьківщиною" – лише на третій позиції.
Добре це чи погано, коли країну асоціюють з її владою? Як на мене, сигнал доволі неоднозначний і дешо навіть дивний. Українці продовжують дистанціюватись від влади, як тільки можуть, і списувати на неї всі свої негаразди, хоча мали б взагалі-то відчувати свою відповідальність за тих, кого обрали. Явно продовжує далі працювати і традиційна установка, коли спочатку йде держава, а потім вже суспільство.
Очевидно, знайдуться ті, хто буде сперечатись, що люди називають владу так, як називають, за інерцією, а насправді вона старається і щось робить. Може це й так. Але, мабуть, старається щось влада і робить не зовсім переконливо, бо символів корупції більше, ніж символів боротьби з нею. І знаків збагачення тих, хто при владі, більше ніж знаків їхнього збідніння на фоні загального збідніння в країні.
- Коли українців запитуєш, з чим, на їхню думку, асоціюють Україну в Євросоюзі – вони думають гірше, ніж є насправді. Таке собі самобичування по-українськи. Українці вважають, що в Євросоюзі найбільше асоціюють Україну з корумпованою владою, війною, а також з дешевою робочою силою та дешевою землею. Лише одне з цих тверджень відповідає дійсності – про війну. Ні корумпована влада, ні дешева земля з дешевою робочою силою не входять в трійку найбільш поширених асоціацій з Україною в ЄС. Лише в одній з опитаних нами країні ЄС назвали "прислугу" серед асоціацій з Україною, і то лише 10% опитаних (це Італія). Але також показово, що це виявилось найважчим питанням для українців – 35% взагалі не знають, як сприймають Україну в Євросоюзі. І найбільшим викликом це питання стало чомусь для мешканців Північної України.
- Є одне питання, на яке відповіді громадян країн ЄС та громадян України співпадають на 100%. Це питання про те, що Україні найбільше заважає рухатись до ЄС. А відповідь на нього проста й однозначна як з боку українців, так і з боку європейців – це корупція та олігархи.
- Мене особисто дещо здивувала одностайність, з якою українці висловились про те, як би їм хотілось, щоб Україну сприймали в Євросоюзі. А саме – як заможну країну (72,3%). Причому, найбільше так хотіли б знову ж таки мешканці Центральної України. Показовим і приємним виявилось те, що друга за популярністю бажана асоціація з Україною – це європейські цінності. Несподівано, що 21% українців хотіли б, щоб Україну бачили як регіонального лідера. А це, фактично, стільки ж, як і бажаючих, щоб Україну асоціювали з Революцією гідності. Можливо, асоціація з заможною країною виявиться для когось виявом занадто великої прагматичності чи навіть меркантильності українців. І після Ревооюції гідності на першому місці мало б бути щось інше, більш ціннісне. Але, насправді, гідність має багато виявів, і людина, яка нокаутована порожнім гаманцем, навряд чи може вважати свою гідність недоторканою.
Кожного року напередодні Дня незалежності я проводжу своє неформальне опитування серед знайомих (і не дуже) українців. Переважно, серед тих, які є далекі від політики і навколополітичної тусовки. Питаю, що для них є українською мрією? Відповідають по-різному, але найчастіше звучить – "аби не було гірше". Очевидно, дає про себе знати пережиток ще Homo Sovieticus, коли мозок автоматично запрограмований на різного роду потрясіння й трагедії. Як його перепрограмувати на зміни, але позитивні – все ще питання риторичне. А може заможна країна, яка сповідує європейські цінності і з якою українці хотіли б, щоб нас асоціювали у ЄС, це і є українська мрія? Хоча, насправді, кожен під День незалежності кожен може продумати свою відповідь на це питання: українська мрія, яка вона?
P.S. Повністю з результатами опитування можна ознайомитись на сайті Інституту світової політики
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
