17 червня 2016, 15:19

Безвізовий: і знову вся надія на Німеччину

Для людей, які серйозно у візовій (чи, точніше, безвізовій) темі, вже не є великою таємницею, що слід затримки з безвізовим для України веде з Берліна. Саме німці, за деякими даними, попросили своїх партнерів по ЄС відкласти розгляд питання. І в першу чергу це стосувалось Грузії і Туреччини, а ми вже пішли в комплекті, оскільки не дати безвізовий для Грузії, а дати для України – ляпас для грузинів страшний, враховуючи, що вони краще і швидше за Україну виконали План дій з візової лібералізації, і у них восени вибори. Так це відбувалось чи ні, всі ті європейські політики і дипломати, які стверджують,що жодної штучного затягування не відбувається, оскільки вони, на відміну від українського президента, ніяких дат і термінів не називали, дещо лукавлять.

Раптова стриманість німців пояснюється по-різному, в залежності від того, кому і в якому форматі її пояснюють. То вже відомою потребою виробити спочатку механізм призупинки безвізу (suspension mechanism), щоб правляча коаліція могла підстрахуватись ним у відповідь на нападки від все більш популярної "Альтернативи для Німеччиними" (AFD) перед виборами. То тим, що все ж таки доцільніще проводити по безвізу в одному пакеті Україну та Грузію з Туреччиною, яка для канцлерки Меркель перетворюється на пріоритет номер 1 з точки зору її політичного виживання і переобирання. То все більш популярною ідеєю, що краще тримати безвізовий, як підвішений пряник для України, щоб спочатку запрацювали нові антикорупційні органи, а то отримає Україна безвіз і тоді реформи точно "ауфідерзейн". Ну і нарешті тим, що ніяких рухів у цьому напрямку не має бути до BREXIT, хоча Британія і не в Шенгені.

Так що, сьогодні ключ до розморозки безвізу лежить у Берліні, а конкретно – в офісі канцлера. За деякою інформацією, окремі партнери по ЄС попросили німців за 2-3 тижні дати зрозуміти, як далі рухатись, оскільки така пауза виглядає як мінімум дивно. Тут, до речі, варто зазначити, що деякі країни-члени ЄС були більш ніж здивовані таким різким натисканням на гальмівну педаль з боку Берліна. Ну а деякі дуже навіть не проти, обурюючись, що українська влада не справляється з менеджментом політичних заяв, обіцяючи щось, а потім звинувачуючи Євроосоюз у невиконанні і гальмує з реформами.

Однак є ще одна серйозна загроза, про яку ніхто в німецькій столиці не говорить прямо, але між рядків вона вже читається: німці, а з ними за компанію і французи, не упустять шанс, щоб скористатись супер важливістю і чутливістю безвізу для українського президента, щоб натиснути на Мінський процес і, зокрема, прийняття Україною Закону про вибори. Оце якраз те, що абсолютно неприйнятно. На початку цього року я багато говорила про те, що українсько-німецькі відносини не можуть бути заручником Мінського процесу, але сьогодні дуже важливо донести до німецької столиці й інший сигнал: безвізовий режим не може бути заручником Мінського процесу.

Дуже важливо вже виробити достойну тактику реагування на подібні речі, оскільки спокуса прив"язати безпеку (читай російську агресію в Україні і суверенітет України) та реформи (точніше, їх повільний темп) спостерігається в багатьох, навіть доволі нейтральних до України членах ЄС. Як сказав мені днями один європейський посол, все більше політиків у ЄС хочуть покарати Україну через повільний темп реформ послабленням санкцій щодо Росії. Так що, українській владі все складніше буде відділити мінський процес від процесу реформ, і все важче й дорожче обходитеметься тактика затягування часу і в контексті Мінська, і в контексті реформ. Так що принаймні одне з двох виконувати доведеться в швидкому темпі.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Україна-Польща. Шанс на вихід з кризи довіри

Інколи у відносинах між двома країнами є питання, які отруюють все. Довіру. Співпрацю. Атмосферу. Таким питанням у відносинах між Україною та Польщею в якийсь момент стало питання пошукових та ексгумаційних робіт на території України...

Чим вам, на Заході, допомогти?

У нас в Центрі "Нова Європа" є одне неписане правило: адвокаційні візити за кордон не повинні тривати більше тижня плюс дорога. Інакше – починаєш потрохи втрачати звʼязок з українською реальністю...

Яким має бути запрошення України до НАТО?

Після того, як намір України отримати запрошення до НАТО – причому "не після перемоги", а як тільки, так відразу – підтвердив вже Президент України, можу і собі дозволити поділитись деякими ідеями щодо того, якими можуть бути формати запрошення до Альянсу...

Чому я проти звільнення глави МЗС Кулеби

Оскільки весь день сьогодні мене про це запитують експерти та журналісти з різних країн світу, відповідаю чесно і відкрито. Я не підтримую звільнення міністра закордонних справ Дмитра Кулеби...

Про переговори "з позиції сили України". Чи все ж "з позиції слабкості"?

"Ми надамо вас все необхідне для того, щоб ви могли вийти на майбутні переговори з позиції сили", – говорили нам в один голос західні, передусім американські співрозмовники...

Курс на коаліцію рішучих. Кейс Японії

Деякі висновки за результатами нашого останнього адвокаційного візиту до Японії у рамках партнерства Центру "Нова Європа" та Міжнародного центру української перемоги (ICUV) напередодні низки важливих міжнародних заходів, в яких ця країна відіграє далеко не останню роль – саміт G7 в Італії, Берлінська конференція з відбудови, Саміт миру у Швейцарії...