16 серпня 2021, 13:08

Чому реакція Байдена на Афганістан важлива для України?

У подіях в Афганістані з шокуюче швидким захопленням Талібаном території країни, особливо показовою для України має бути реакція президента Байдена. Його демонстративне переконання, що він абсолютно не шкодує про прийняте рішення про вивід військ з Афганістану і вважає його абсолютно правильним.

Це переконання не лише з розряду політичної впертості, характерної для Байдена-політика: рішення про вивід військ з Афганістану він активно відстоював ще коли був віце-прещидентом в Обами. Це і про переконання Байдена, що американська підтримка і допомога не повинні бути безстроковими у часі для країн, які не можуть належним чином нею скористатись. Американський президент не раз давав зрозуміти: у кожної країни, в яку Сполучені Штати інвестують людські та фінансові ресурси, є певний проміжок часу, впродовж якого вони мають виправдати ці інвестиції. Або ж не виправдати. Щодо Іраку та Афганістану у Байдена позиція викристалізувалась досить давно: вони мали більш ніж достатньо часу, можливостей і простору, щоб належним чином скористатись американською підтримкою та допомогою, але цього не зробили. Тому тепер мають подбати про себе самі. І на прикладі Афганістану цей месидж звучить останнім часом дуже гучно.

Тепер питання, чи є в уявленні Байдена такий "термін" підтримки і допомоги Україні? Чи Україна все ще має, з його точки зору, шанс на суттєву американську підтримку та допомогу, чи вона ВЖЕ МАЛА цей шанс і ним не скористалась? Адже погодьтесь: для Байдена знову повернутись через чотири роки до досьє країни, в яку його держава і він особисто наче б то інвестували багато, але бажаних змін так і не побачили, не дуже надихаючий досвід. Хоча й, заради справедливості, варто відзначити, що інвестиції – зокрема і фінансові – в Афганістан навіть приблизно не можна порівняти з інвестиціями в Україну.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Чим вам, на Заході, допомогти?

У нас в Центрі "Нова Європа" є одне неписане правило: адвокаційні візити за кордон не повинні тривати більше тижня плюс дорога. Інакше – починаєш потрохи втрачати звʼязок з українською реальністю...

Яким має бути запрошення України до НАТО?

Після того, як намір України отримати запрошення до НАТО – причому "не після перемоги", а як тільки, так відразу – підтвердив вже Президент України, можу і собі дозволити поділитись деякими ідеями щодо того, якими можуть бути формати запрошення до Альянсу...

Чому я проти звільнення глави МЗС Кулеби

Оскільки весь день сьогодні мене про це запитують експерти та журналісти з різних країн світу, відповідаю чесно і відкрито. Я не підтримую звільнення міністра закордонних справ Дмитра Кулеби...

Про переговори "з позиції сили України". Чи все ж "з позиції слабкості"?

"Ми надамо вас все необхідне для того, щоб ви могли вийти на майбутні переговори з позиції сили", – говорили нам в один голос західні, передусім американські співрозмовники...

Курс на коаліцію рішучих. Кейс Японії

Деякі висновки за результатами нашого останнього адвокаційного візиту до Японії у рамках партнерства Центру "Нова Європа" та Міжнародного центру української перемоги (ICUV) напередодні низки важливих міжнародних заходів, в яких ця країна відіграє далеко не останню роль – саміт G7 в Італії, Берлінська конференція з відбудови, Саміт миру у Швейцарії...

Про візит, який справді важливий і гру на гітарі

Після перебування у Києві Держсекретаря Блінкена напрошується лише один висновок: у США досі не зрозуміли, що візити до Києва високопоставлених представників Адміністрації в умовах геноцидної війни вже не є самодостатньою цінністю, якими вони були у мирні та не завжди безхмарні у відносинах із США часи...