Чи буде ефективним тіньовий кабінет Януковича?
Моя сьогоднішня колонка для Газети "24".
Тема перекликається зі статтею Дениса Богуша
http://pravda.com.ua/news/2008/1/8/69413.htm
Спочатку наші відставні політики щиро бажали сформувати "тіньовий уряд". Потім політтехнологи підказали їм, що це словосполучення звучить сумнівно, і замість переконання електорату тільки його насторожує. Одні напружуються, думаючи, що цей уряд тіньової сфери нашого життя (наша мафія), інші – що цей уряд "світової закуліси" (чужа мафія). Ніяких позитивних емоцій це словосполучення не викликає ні в кого крім, по-перше, самих членів "тіньового уряду", а по-друге, членів їхніх родин.
Тоді термін "тіньовий уряд" замінили на "опозиційний уряд", що, можливо, звучить милозвучніше, особливо для прихильників опозиції, але, якщо вдуматися й уявити – повний абсурд. Якщо при ще Кучмі один уряд міг бути діючим, а інший – запасним, то тепер або ти в уряді – або в опозиції. Отут уже треба визначитися, хто гарний, а хто розумний... А то виходить ні те ні се.
В Об'єднаному Королівстві Великобританії й Північної Ірландії "тіньовий кабінет" (Shadow Cabinet) – це передня лава в парламенті, де сидять представники парламентськой фракції партії, що офіційно перебуває в опозиції. Ця група політиків намагається представити себе суспільству як альтернативний уряд, що сформується відразу після наступних виборів. У Британії ця практика склалася історично та стала головним аспектом формалізації парламентськой життя. Причому, якщо в лейбористів персональний склад тіньового кабінету обирають усі члени їхньої фракції, то тіньовий кабінет консерваторів призначає лідер партії одноосібно. Країна традицій, і в кожної партії вони свої.
Спроби пересадити британську традицію на український ґрунт поки не довели своєї життєздатності. Першим був "тіньовий" уряд Юліи Тимошенко, створений 1998 року після відставки Павла Лазаренка з посади прем'єр-міністра. Сам Пал Іванич, треба думати, уже почував себе тіньовим президентом... "Опозиційний" уряд тоді був сформований, за малим виключенням, вихідцями з Днепропетровська. А Олександр Турчинов, захистивши напередодні дисертацію по темі "тіньова економіка" став... міністром економіки тіньового уряду. З широко відомих на той час діячів до нього увійшли лише Іван Салий, Петро Таланчук та Лариса Скорик – колишні міністри уряду Лазаренка. Не варто дивуватися, що ця витівка виявилася марною, а сам "уряд" залишався в повній ізоляції від влади, непартійних медій, та й від більшості населення. Треба віддати належне завзятості Юлії Тимошенко – вона намагалася грати в тіньовий кабінет і далі, але так само безуспішно. Поки в неї не з'явилися послідовники із протилежного табору.
Партія регіонів кінця 2007 року зважилася провести експеримент "британізації" Верховної Ради повторно. Безумовно, їм буде набагато легше, ніж першопрохідцям. Тіньовий кабінет Януковича (використання саме такого терміну, на мою думку, найбільш адекватно) не буде ізольованим ні від влади, ні від медій, ні (якщо впорається) від народу. Вже тільки тому їхня спроба заслуговує на увагу, і подальше вивчення. Парламентський принцип формування уряду, двополюсна поляризація політичного спектру, наявність у партії політичної позиції, сильного лідера й відомих імен з репутацією професіоналів дають цьому "уряду" масу переваг уже на старті.
Багато хто з них уже встигли стати політичними важковаговиками. Інші навіть користуються професійною повагою протилежного політичного табору. Є й молоді дебютанти, чий талант ще виявитися. Але ансамблю поки немає. У кожного свій репертуар. До того ж безглуздо виглядають у тіньовому кабінеті "Голова Національного банку" й "Голова Державної податкової адміністрації". Не міністерські це крісла, не міністерські... І це при відсутньому міністрі охорони здоров'я, на яке не пройшла кастинг Раїса Богатирьова!
Є трохи й більш істотних "але". Робота тіньового кабінету – це не кабінетна робота. Це робота в парламенті – на публіку, і отут потрібний талант. На перших лавах з боку опозиції сидять комуністи, і їхній лідер Симоненко ораторствує краще за Віктора Федоровича.
Обтяжуючою обставиною є й те, що старт діяльності тіньового кабінету Януковича збігся в часі з невдалим фінішем реального уряду прем'єра Януковича. З усіма обставинами, що випливають звідси, рідними плямами й, особливо, іміджем невдах. Для ефективної роботи тіньового кабінету треба було б замінити фігуру тіньового прем'єра, інакше з атакуючої фігури вона перетвориться на зручну мішень для уряду чинного.
Тому цього разу, якщо британський досвід у нас і приживеться, то лише в протилежному сенсі – чинний уряд Тимошенко буде набагато переконливішим у критиці своїх попередників, ніж колишні міністри – у критиці уряду. Принаймні у 2008 році...
