Про політичне самогубство
Загострення відносин у правлячій коаліції є неминучим в умовах загального розбалансування влади в країні, але наразі воно не несе катастрофічних для коаліції наслідків.
Запорукою збереження коаліції є зовнішньополітична стратегія політичних еліт, що сформували "демократичну коаліцію". Президент і Прем'єр-міністр у Києві та Бухаресті отримали чіткі сигнали від своїх зовнішньополітичних партнерів щодо неприпустимості руйнування спільної позиції української влади у питанні євроатлантичної інтеграції України.
Будь-яка зміна формату нинішньої коаліції поставить під сумнів перспективи отримання Україною ПДЧ НАТО у грудні 2008 або в квітні 2009 року, а обидві політичні сили у разі руйнування коаліції втратять довіру політичних еліт Заходу, яка на сьогодні суттєво забезпечує зовнішньополітичну легітимність української влади.
Хто б з коаліційних партнерів не спровокував руйнування коаліції (рішення Президента чи демарш уряду), в очах західних еліт це виглядатиме як політична безвідповідальність і незрілість українських політичних еліт, з якими неможливо про щось домовлятися. Тому, на мою думку, нинішня коаліція існуватиме як мінімум до початку – середини 2009 року.
Це – зовнішня рамка їхнього політичного існування і вона не буде порушена. Але всередині цієї рамки коаліційні партнери будуть невтомно змагатися за стратегічне домінування та контроль один над одним. Саме цим і викликана внутрішня конфронтація в коаліції.
Спеціальне і взаємне розширення переліку проблемних питань по всьому спектру взаємовідносин у коаліції свідчить про готовність збільшувати ставки у цій грі й тиснути на партнерів психологічно. Президентська сторона відверто налякана перспективою конституційних змін у парламенті голосами БЮТ та ПР.
Саме цими причинами продиктована атака на оточення Прем'єр-міністра через запит до Президента народного депутата Лесі Оробець, серія критичних випадів на брифінгах заступників голови Секретаріату Президента, а також відкритий лист Віктора Балоги з переліком усіх проблем.
Заклик БНУНС, озвучений Вячеславом Кириленком у понеділок 14 квітня на загальних зборах коаліції щодо неприпустимості голосування БЮТ за створення конституційної комісії у парламенті покликаний зняти загострення конфлікту щоб, з одного боку, пом'якшити тиск Секретаріату на Уряд, а з іншого – поставити дії уряду під контроль парламенту.
Разом з тим, враховуючи психологічну стійкість основних гравців та зовнішню рамку української політики, можна прогнозувати, що чергове загострення протиріч завершиться досягненням нового компромісу. Це буде знову тимчасовим компромісом з тактичних міркувань.
Секретаріат Президента може піти на тимчасове визнання права уряду на самостійну політику всередині країни, а Прем'єр – на фактичне визнання стратегічної влади Президента у питаннях зовнішньої та регіональної політики (у тому числі – місцеві вибори у Києві та інших містах). Нестійкій парламентській більшості не вдасться перехопити політичну ініціативу через власну не самодостатність та відсутність достатньої кількості голосів.
Фігурами конфронтації залишатимуться підлеглі Президента та Прем'єра, але до прямого зіткнення між першими особами держави не дійде.
А якщо дійде – то буде самогубчим...
