Вільнюський рубікон: кінець ''золотого віку'' Януковича

Ще вчора мій колега, Олександр Сушко, написав чудовий текст про те, що було, і що головне, буде з Україною Януковича після Вільнюського саміту "Східного партнерства". Загалом, текст претендує на певну фундаментальність щодо даної проблематики.

На мою думку, це достойна відповідь іншому богеру УП, який послідовно "коливається разом з лінією партії". Тож ділюся цими висновками з читачами "Української правди". Не пошкодуєте:)

Олександр Сушко, науковий директор Інституту Євро-Атлантичного співробітництва

Якими б кризовими і напруженими зовні не виглядали останні місяці, в майбутньому період "надій на Вільнюс", буде вважатись найкращими часами за весь період президентства Віктора Януковича.

За останні кілька днів фактор Юлії Тимошенко стрімко перетворися з фундаментальної перешкоди на шляху до підписання Угоди про Асоціацію (УА) на суто технічну зачіпку, яка буде використана обома сторонами для пояснення своєї правоти і виправдання провалу Вільнюса (ЄС буде казати, що не може поступатися принципами, а Київ – що не хоче "євроінтеграції будь-якою ціною"). В той же час насправді на найвищому рівні вже ухвалене рішення про "паузу" в євроінтеграції. І Тимошенко тепер – лише запобіжник від Вільнюса.

Щоб раптом не трапилося дива, у найближчі дні, окрім фактора ЮВТ, будуть створені додаткові запобіжники у вигляді відмови від ухвалення у другому читанні законів про прокуратуру і про вибори – на випадок, якщо якимось дивом або Тимошенко закличе ЄС підписати Асоціацію без її звільнення, або ЄС (що майже неймовірно) сам пристане на таку думку. Тож згадані закони не будуть прийняті в другому читанні до контрольної дати 18 листопада, коли ЄС ухвалюватиме рішення щодо України. Таким чином всі передумови для негативного рішення ЄС будуть забезпечені.

Таким чином Угода буде відкладена на невизначене майбутнє, і тим самим буде підведено риску під "золотим віком" президента Януковича.

Що ж дозволяє говорити про якийсь особливий період, що минає, адже загалом фундаментальних змін в країні не відбулося. Але ті кілька місяців, що передували порожньому для України, як з'ясувалось, саміту у Вільнюсі, в майбутньому будуть оцінюватись як найбільш конструктивний, мирний і результативний період президентства Януковича.

Ось факти на обґрунтування даної тези:

· В Україні вперше за багато років було досягнуто хоч і ситуативного, але цілком обґрунтованого і логічного консенсусу навколо зовнішньополітичних пріоритетів і стратегічних цілей країни. Текст Угоди про асоціацію був принаймні формально сприйнятий усіма ключовими суб'єктами як спільний шлях, як дороговказ реформ, як програма дій у внутрішній та зовнішній політиці на найближчі 10 років.

· Вперше виявом "європейських амбіцій" стало не продукування декларацій, а ухвалення законодавства, яке, хоч і не було досконалим, але свідчило про загальний рух в напрямку цінностей демократії, прозорості і підзвітності влади.

· Пригальмувалося сповзання до авторитаризму, яке було дуже помітним в 2010-2011 роках.

· У громадській думці вперше в історії незалежної України сформувалася суттєва перевага прибічників європейського вектору розвитку над пострадянською ностальгією. Були закладені підвалини більш глибокого, ніж раніше, загальнонаціонального консенсусу навколо європейської перспективи країни.

· Європейський вибір, хоч і у специфічному "донецькому" виконанні, завдяки позиції правлячої партії, поступово набував легітимації в очах виборця Сходу і Півдня. Тим самим закладались основи для подолання історичного розколу ідентичностей і формування цілісної самосвідомості української нації в європейському "екстер'єрі".

· Вперше за багато років велика мета змусила значну кількість політиків піднятись над дріб'язковістю, фобіями та політичною кон'юнктурою, і об'єднати зусилля...

Нині цей короткий історичний цикл – завершено. "Нам нікуди спішити" – каже влада. "Ми піднімемо прапор зрадженої євроінтеграції" – каже опозиція. І всі ступають на мінне поле, з якого повернуться не всі. Але найгостріше питання: якою повернеться з нього країна?

Найбільшою помилкою або ж лукавством тих, хто пропагуватиме тезу про "паузу" в євроінтеграції, є припущення про те, що через умовно рік складуться кращі, ніж сьогодні, політичні та економічні передумови для підписання Угоди про асоціацію. Насправді ж через рік ми опинимось у ситуації, коли про підписання Угоди зможуть розумувати лише невиправні фантазери. Цьому є внутрішні та зовнішні причини.

Продовження читайте тут