Не поділяю логіки "якщо не Касько, то ніхто"
Останнім часом майже усі сили забирає робота у комісії з відбору кандидатів на адміністративні посади у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі. За 3 останні тижні проведено 128 співбесід з кандидатами по першому колу й 15 по другому. Завтра – голосування по кандидатурах на керівника. Апофеоз усього конкурсу, особливо для медіа...
Так, справді, як член комісії я задавав запитаня кандидату Віталію Каську. І не одне. У заголовок новини на сайті УП воно потрапило як твердження, а не запитання. Що саме по собі є зміщенням акцентів або пересмикуванням.
Джерелом повідомлення названо Центр протидії корупції. Я ж думаю, що таке популярне інтернет-видання як "Українська правда", може собі дозволити відрядити свого власного кореспондента на засідання нашої комісії, а не користуватися текстами (і висновками) сторонніх громадських організацій. Тим більше, що запитання до кандидата Каська у мене було не одне, і воно аж ніяк не було найгострішим...
Тепер по суті цього запитання – кандидат Касько раніше в інтерв'ю тій же УП стверджував, що не вірить у те, що буде призначений на посаду антикорупційного прокурора. На засіданні комісії він визнав наявність особистого конфлікту з керівництвом Генпрокуратури. У мене виникає логічне запитання, навіщо брати участь у конкурсі, якщо ви не вірите у свій успіх? Запитання було розлоге, з поясненнями. Але це було саме запитання до кандидата, а не моє твердження. Воно було потрібним для мене, щоб краще прояснити мотивацію кандидата для участі у конкурсі.
І відповідь, отримана від кандитата, мені допомогла, щоб остаточно визначитися зі своєю позицією.
Логіка кандидата – залучити комісію на свій бік у його конфлікті з керівництвом. Для мене це означає, що головна мотивація кандидата для участі у конкурсі – не перемогти на конкурсі, а показати себе жертвою у службовому конфлікті... Тобто, конкурс є засобом вирішення особистих проблем.
Моя відповідь – конкурс не про те, хто з керівників Генпрокуратури кращий – Касько, Севрук чи Шокін. Конкурс про те, щоб відібрати кандидатури керівного складу нового органу – Спеціалізованої Антикорупційної Прокуратури. І щоб цей новий державний інститут запрацював якомога швидше і приносив суспільну користь.
Для здійснення такого відбору я буду враховувати як цілком об'єктивні показники тестів (отримані кандидатами бали), так і свої власні уявлення про доброчесність та політичні зв'язки кандидатів.
І насамкінець, я думаю, що ті, хто слідкував за трансляцією, бачили як один із членів комісії виступав у ролі адвоката цього кандидата, послідовно дискредитуючи трьох інших членів комісії. Як бачимо, у "Центру протидії корупції" руки дійшли і до мене. Неприємно, звісно, але якось переживу...
Це моя перша реакція на спроби дискредитації членів комісії, які насправді розпочалися ще до її першого засідання. Підозрюю, що стратегічна мета цієї публічної кампанії – не члени комісії, а дискредитація і зрив самого конкурсу. Мій підхід полягає у тому, щоб цього не допустити, навіть якщо це буде використано проти моєї репутації. Я не боюся негативних оцінок у ході дискусій тому що покладаюся на остаточний результат. І тому я не обмежуватиму себе логікою "якщо не Касько, то ніхто". Я хочу дати шанс іншим кандидатам.
