Про причину українських політичних криз
Головна причина політичних криз в Україні – відсутність чіткої персональної відповідальності. Наша проблема у тому, що у нас багато усього змішаного, або як тепер кажуть експерти, гібридного. Президентсько-парламентська система правління, мажоритарно-пропорційна виборча система, коаліціно-технократичний уряд...
Архітектори цих політичних конструкцій передбачали, що це буде така система стримувань і противаг, захисний механізм від узурпації влади. Але на практиці і узурпація відбувалася неодноразово, і політичні кризи ситуативних коаліцій повторюються регулярно.
Виходить так, що коаліціонери залюбки підштовхують один одного зробити щось погане – аби мати на них компромат. Але дуже сильно опираються проти того, щоб допомогти зробити щось хороше, наприклад, успішну реформу, бо це посилить репутацію політичних конкурентів...
Це не суто українська риса, просто так запрограмовано систему, реально живу, а не формально-юридичну.
Прем'єр виправдовується тим, що йому заважають міністри з чужої квоти в уряді, міністрам заважають заступники з чужих партій, МВС заважає прокуратура, прокуратурі – суди, судам – президент чи парламент тощо. І ніхто ні за що персонально не відповідає!
Головне для мене у нашій вчорашній заяві "Про термінові кроки до розв'язання політичної кризи" не те, що уряд має бути професійним і технічним, а персональна відповідальність прем'єра за Кабінет міністрів, членів якого він пропонує, міністрів – за заступників, яких вони собі призначають, держсекретаря міністерства – за роботу держслужбовців апарату.
За такого підходу призначення креатур олігархічних груп на державні монополії чи в регуляторні органи має бути виключене. Впливи можуть залишитися, але ж не повний контроль!
Тож ідея технічного професійного уряду хоча б на рік – це не лише модель виходу із урядової чи парламентської кризи, це ще й перехід від олігархічного ладу до технократичного. В ідеалі.
P.S. Деякі пункти заяви бере на озброєння ще нинішній уряд. Але для відновлення довіри цього вже мало і, головне, дуже пізно.
