Про головне без другорядного
Інформаційний простір України живе від однієї події до другої, day by day, step by step. Це нормально – які часи, такі й темпи.
Публічні політики й партійні машини здебільшого реагують на інформаційний порядок дня, який формується медіа. Це не завжди правильно (бо реактивно, а не проактивно), але принаймні природньо для політики.
Але коли в такому режимі працює весь державний механізм, латаючи дірки учорашніх помилок чи реагуючи на термінові політичні виклики, то це вже нагадує не тільки біганину по колу, але й скачки по граблях...
Майже три роки тому законодавець схвалив нову концепцію організації слідства, створення НАБУ (для державних посадовців вищого рівня) і ДБР (середнього й нижчого рівня). НАБУ давненько створене й почало практично працювать. А про Державне бюро розслідувань – забули. Звісно, забули не всі, хтось насправді свідомо саботує. Але суспільство, медіа, "антикорупційна громадськість" якось не дуже про це нагадують. Активно дебатуються інші "резонансні"питання, наприклад, створення Антикорупційного суду і поточні корупційні справи. Не до ДБР так би мовити...
Добре, що хоч Генпрокурор Луценко тримає проблему в полі зору. І пропонує які-не-які варіанти виходу із ситуації. Через того ж законодавця. Прикметно, що перед "часом Ч", коли прокуратура мала б позбавитися функції слідства, її працівники запрацювали на порядок ефективніше, ніж у часи попередників Луценка. І тому він має право нарікати на те, що зараз суспільство вимагає від органів прокуратури більшого, а законодавство, навпаки, обмежує повноваження і звужує компетенцію.
Нарікати на те, що кадрова комісія для виборів голови ДБР провалила свою роботу – зірвала терміни. І тепер доводиться гальмувати усю реформу слідства – приводити законодавство у відповідність з практичною необхідністю, бо треба ж комусь розслідувати злочини навіть у штучно погіршених політиками умовах.
Пригадалося, як ми два роки тому працювали у комісії з відбору кандидатів до Спеціалізованої антукорупційної прокуратури. Там теж було багато політичних факторів, які не сприяли ефективності нашої роботи. Бажання мати тільки конкретного переможця (з різних сторін) або затягнути й відкласти процес (через додаткову процедуру перевірки на детекторі брехні). Але я особисто наполягав, що нам доручено державою провести роботу не лише якісно, але й вчасно. І я вдячний колегам у комісії, що ми з цим справилися.
