Апокаліптичне. Не сон.
Ну що, сталося те що мало статися.
1) Ворожа пропаганда доволі успішно сформувала суспільний запит на усунення від влади "усіх старих політиків". Щоправда, залишаючи за дужками свою агентуру з "Окупаційної платформи". Бо "усіх цих" не означає "усіх тих". Росіяни послідовні у своїй стратегії, вони досягають мети усунення тих, хто організовував і чинив опір їхній експансії. Головний ресурс для них – час. Ну, і наша дурість, як же без неї: (
2) Електоральний тріумф "95 кварталу" (президенство Зеленського та абсолютна більшість "Слуги народу") – це лише перехідний етап, ще не капітуляція, але вже переговори про неї. Оскільки активна меншість українців ще не готова прийняти й змиритися з поразкою у російській війні, нам пропонують ерзац-варіант – мир ціною відмови від спротиву. І демілітаризація свідомості, тобто те саме психологічне роззброєння перед агресором, як було до війни.
3) Електоральна "зачистка" остаточно завершиться на дострокових місцевих виборах, особливо, у столиці і великих містах. Встановиться абсолютна влада президента Зеленського та його найближчого оточення над всією Україною. Без будь-якого балансу влади і системи стримувань і противаг, зате з уже проявленою схильністю до ефектних жестів і популізму як стилю правління і політичного режиму.
4) Самоназва (себе і партії) "Слуга народу" передбачає наявність пана. Уявний пан цього слуги – "народ", але це категорія метафізична. Будуть і цілком конкретні пани, котрі уособлюватимуть собою народ, говоритимуть від його імені. В основному, співатимуть хвалебні оди на адресу марнославного правителя і його соратників. Республіканське розуміння делегування влади не від пана до слуги (нерівність), а від довірителя до розпорядника (рівність) – відійде на маргінес.
5) Політичний товар, який Кремль продавав українцям через дистрибуцію Медведчука-Бойка (дешевий газ), тепер пропихатимуть президенту й уряду. Медведчук вже заявив, що "Окупаційна платформа" буде в опозиції, але ж він не відмовиться від тіньової влади й інформаційного впливу. Тому пропозиція дешевого газу, а отже, зниження тарифів на комунальні послуги дуже привабливо виглядатиме як для президента-популіста, так і для всього олігархату. Особливо у комбінації з "припиненням війни", хоч і на російських умовах. Охлос буде радий, причому подвійно. А у випадку відмови медіахолдинг Кремля в Україні обвалить рейтинг популярності нової влади, а "Газпром" серед зими прикрутить вентиль навіть на транзит.
6) Як нас вчили класики, влада розбещує, а абсолютна влада розбещує абсолютно. Особливо молодих і недосвідчених, спраглих до слави і грошей носіїв "нових облич" (не всіх). Абсолютна влада "внутрішньої команди Зеленського" неминуче їх розбестить, причому вже зовсім скоро. І рейдерів-ентузіастів, що діятимуть від їхнього імені і за дорученням, не бракуватиме. Так що нечисельній українській буржуазії слід морально готуватися до повторення діяльності "молодих реформаторів" часів Януковича з характерним для них "віджимом бізнесів". Рейдерство прикриватиметься суспільним запитом на "покарання винних".
7) Уся ця сумна й дещо апокаліптична картина може й не "намалюватися" через внутрішні і зовнішні причини. Існує якась імовірність, що у фракції "Слуга народу" знайдеться критична маса людей, які "прозріватимуть" разом з народом і можуть зайняти у критичний момент таку позицію, щоб спільно з патріотичною опозицією зламати кремлівсько-олігархічний сценарій. Існує також і інший зовнішньополітичний фактор впливу на новообрану владу – західний. Він може проявитися через кадровий вплив – призначення на ключові політичні посади технократів, переговори з кредиторами тощо. Але як далеко умовний Захід готовий зайти у підтримці популістського режиму в Україні поки що не ясно. Як і те, яку лінію поведінки обере новообрана влада. Поки що зовнішня політика їх не дуже цікавить.
