Вакуум присутності у Центральній Азії й потенціал тюрксько-мусульманського світу
Я майже нічого не писав про Афганістан, а тепер зафіксую думку.
Остаточне виведення американських військ, яке відбулося сьогодні вночі, це, звичайно, поразка. Але поразка "за домовленістю", тобто поразка вимушена, але добровільна.
Талібан ще й отримав "репарації", у вигляді залишеної зброї і техніки. Я вже не кажу про цивільну інфраструктуру, створену в Афганістані за останні 20 років.
Разом з виведенням військ США ще й припинили там дипломатичну присутність і переносять свою дипломатичну місію у Катар. Лідери Талібану ж повернулися з Катару до Кабулу. Своєрідна рокіровка.
В США кажуть, що відсьогодні війна в Афганістані закінчилася. Для США. Але, думаю, усе тільки починається... Війна в Афганістані не закінчиться. Як не закінчиться й боротьба за Афганістан.
"Афганська катастрофа" створює вакуум присутності в регіоні. І цей геополітичний вакуум буде заповнюватися. Претендентів багато. Але головних сил три: Китай, Росія і Туреччина.
Китай готовий визнати владу Талібану. Росія за цим спостерігатиме. А Туреччина вже веде переговори, близькі до успішного завершення. Туреччина – союзник Пакистану (згадайте позицію Пакистану у війні за Карабах) і регіональний опонент Ірану (так само як і Талібан).
Турецьке управління аеропортом Кабула може стати точкою опори (і логістичними воротами) Анкари у всій Центральній Азії, включно з тюркськими Узбекистаном, Киргизстаном, Туркменистаном, і, можливо, Казахстаном.
Турки зможуть вибрати собі геополітичного партнера – з ким і проти кого конкурувати у цьому регіоні: з Росією проти Китаю, чи з Китаєм проти Росії. І у КНР, і у РФ є тюркські мусульманські меншини. Уйгури Сінцзяня знаходяться в цьому ж регіоні, який колись називали Східним Туркестаном. А тюркські й мусульманські народи РФ, наприклад, Кавказу – набагато ближче до самої Туреччини.
Якщо турки наважаться конкурувати з Китаєм, то можуть розраховувати на підтримку США. Якщо з Росією – то Великої Британії.
Але процеси можуть піти і самопливом – з ініціативи самих тюрксько-мусульманських народів. Тоді Анкарі доведеться просто реагувати на події, втягуючись у цей геополітичний вакуум.
Україні ж потрібно зміцнювати економічне співробітництво й безпекове партнерство з Туреччиною, акцентуючи її увагу на становищі тюрксько-мусульманських народів Північного Кавказу й Поволжя, а не лише Уйгуристану в КНР.
Почати можна з малого. За допомогою кадрового й інтелектуального потенціалу кримських татар створити хоча б турецькомовну версію державного інформаційного агенства "Укрінформ".
