26 серпня 2025, 12:40
Парад для одного глядача
Попри всю свою строкатість, поляризацію, різність, популізм і галасливість, український парламент завжди відігравав особливу роль у формуванні та збереженні української державності, демонстрував дива єдності у найважчі моменти, ставав вище над обставинами, забував про партійність на тлі загроз і обирав служіння державі. Я часто думаю про феномен першого скликання ВР, де ідейні комуністи змогли переступити через свої партійні квитки і підтримати незалежність, обрати Україну, а не ЦК КПРС.
Сьогодні парламент повністю виключений із політичного життя країни. Банкова, яка замкнула на собі всі політичні процеси і зачистила інфополе, робить вигляд, що Україна з'явилася у 2019 році.
День Незалежності – наше найбільше і найважливіше свято. На Софійській площі – Офіс, уряд і президія ВР. Як так трапилося, що на урочисті заходи не запросили ані колишніх президентів, ані депутатів нинішнього парламенту чи бодай першого скликання, які виборювали цю незалежність, голосували за неї? Яке відношення 5-6 менеджерів мають до Незалежності? Чому на Софійській не було Івана Зайця та інших депутатів, які творили історію? Бо для Банкової вони – "неформатні дєди-мопєди", як презирливо кинув один "слуга"...
За часів усіх українських президентів День Незалежності об'єднував. На заходи запрошували попередників і опонентів, вшановуючи внесок кожного в розбудову нашої спільної, багатоманітної, інклюзивної, європейської держави. Це і є державницька мудрість.
Цього року було дійство для одного глядача зі свитою. І це вже стало нормою. Напередодні на ветеранський форум не запросили "неправильних ветеранів" і людей, які свого часу його заснували: ту ж Ірину Фріз, першу міністерку у справах ветеранів, яка створювала міністерство, чи Яну Зінкевич, яка в нинішньому парламенті найбільш гідна бути на зібранні з побратимами. На презентацію програми діяльності уряду покликали лише "слуг".
Найбільшим абсурдом став молитовний сніданок без опозиції. Розумію, "Європейська Солідарність" псує апетит Банковій. Але ж на такі заходи йдуть не їсти, а спільно молитися – у любові до ближнього, а не в ненависті; у всепрощенні, а не в задумуванні нового терору. Саме в цьому і є ідея подібних заходів: об'єднати, подати руку, знайти компроміс, спілкуватися.
Не запросили не лише опозицію, але й журналістів "неправильних" ЗМІ. І на цьому тлі дивно виглядають щасливі посмішки "правильних", воцерковлених, "допущених". У Євангелії це називається фарисейством. Але якщо українська журналістика давно змирилася з політичною цензурою і робить вигляд, що не існує опозиції чи закритих телеканалів, то хто буде звертати увагу на такі "дрібниці", як молитовний сніданок у режимі офрекорд?
5-6 менеджерів точно не читали не лише українську історію, а й Біблію. До них питань немає. Але є до президії ВР. Коли ви, нарешті, згадаєте, що представляєте весь український парламент, а не лише себе? Коли почнете захищати його авторитет і суб'єктність? Коли полюбите інституцію, яку маєте честь очолювати, а не себе в оксамитових червоних кріслах?
Зараз ми є свідками руйнації державних інституцій, повної втрати суб'єктності ВР і уряду, зачистки інформаційного поля. Саме так зароджується і впроваджується авторитаризм.
Досить ділити країну на "своїх" і "чужих", "правильних" і "неправильних". На сьомому році правління час вирости з дитячих ображених штанців і стати, нарешті, державними діячами.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
