Чому рішення КС не завадить отримувати публічну інформацію
Колеги попросили прокоментувати рішення Конституційного суду, точніше твердження, що воно, мовляв, завадить Закону "Про доступ до публічної інформації". Не завадить. І ось чому:
Закон "Про доступ..." регулює відносини доступу до публічної інформації. Тобто до інформації, створеної чиновниками за державні кошти під час своєї роботи. А рішення КСУ стосується іншої сфери – приватного життя.
Тому рішення Конституційного Суду України жодним чином не звужує змісту норм Закону України "Про доступ до публічної інформації" щодо визначення конфіденційної інформації, а лише уточнює його. Громадяни, як і раніше, мають право користуватися як пасивним доступом, так і активним. Тобто – знайомитися з рішенням влади на сайтах чи отримувати її за запитами.
Чого остерігаються журналісти і правозахисники? Що вони більше не побачать інформації про доходи чиновників. Це не так.
З 1 січня діє Закон "Про засади запобігання і протидії корупції в Україні". Він вимагає від держслужбовців щорічно подавати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, а від високопосадовців – ще й оприлюднювати ці декларації. Відтепер держслужбовці мають розписувати свої витрати (понад 150 тисяч грн...). Тобто обсяг інформації про те, як живуть люди, яких держава найняла на роботу не зменшиться, а зросте.
За законом, до конфіденційної інформації про особу належать дані про національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, адреса, дата і місце народження.
Якщо проаналізувати понад 2200 запитів, які надходили до Адміністрації Президента за 8 місяців роботи Закону "Про доступ...", то зі згаданих сфер зацікавленість журналістів і громадян викликали лише дві: сімейний стан і адреса. Тобто запитували про членів сім'ї державних службовців і місце їх проживання. Рішення Конституційного суду не змінило підходів до надання інформації з цих питань.
І до рішення КСУ в Конституції України була стаття 32, яка забороняє втручання в приватне життя громадян та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди.
Чи було потрібне рішення КС?
- Так. Тепер інформація про особисте і сімейне життя офіційно відноситься до конфіденційної інформації про особу.
Чи припинять газети писати про дружин і дітей публічних осіб?
- Ні. І публічні особи свідомі того, що їхнє життя викликає набагато більше зацікавленості, що становить суспільний інтерес, ніж життя інших громадян. Чи позбавляє це публічних осіб "права на приватність" у розумінні цього права як "права особи жити своїм особистим життям з мінімальним стороннім втручанням" (стаття 8 Європейської конвенції з прав людини та резолюції 428 Консультативної Асамблеї Ради Європи). Ні, не позбавляє, що і підтвердив Конституційний суд.
Наостанок хочу навести доречну цитату з Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи: "Часто через однобічну інтерпретацію права на свободу слова і самовираження, яке гарантоване статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, медіа порушують приватність людей, посилаючись на те, що їхні читачі мають право знати все про публічних осіб".
Ця цитата, як на мене, дає розуміння, що рішення Конституційного суду відповідає європейській практиці щодо необхідності розмежувати дві свободи: свободи слова і свободи приватного життя і жодним чином не обмежує доступ громадян до публічної інформації.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
