Укроборонпром без політики як гарантія майбутньої перемоги

Я думав деяким політикам вистачить мудрості не атакувати Укроборонпром під час війни. Але куди там. На запити критиків, де було виробництво 152-мм артилерійських снарядів раніше, концерн детально пояснив, чим завершилася історія з розкраданням 8 млн дол США на закупівлі обладнання для державного виробника боєприпасів кількарічної давнини.

Направду скажу, я багато вивчав і описував цю історію раніше. Проте тоді і подумати не міг, що ті вісім мільйонів доларів, які безслідно зникли на рахунках маловідомої фірми, "повісять" на державну компанію. А політичні діячі, при яких власне і "загубилися" мільйони, вийдуть сухими із води. Ще і тепер будуть порушувати питання, чому не запустили виробництво раніше.

Отже, пригадаємо нещодавні події. І подумаємо разом, як це могло вплинути на обороноздатність країни. У квітні 2018 року урядовий центр "Безпека" за гроші Мінекономіки замовив в американської фірми Gray Fox Logistics обладнання для цілісної виробничої лінії з виготовлення снарядів, яке мало бути встановлено на державній компанії зі складу Укроборонпрому.

Gray Fox Logistics отримала 50% передплати у сумі 8 млн доларів з хвостиком. Проте ніяке обладнання в Україну не поставила. Як вдалося встановити СБУ, представник американської компанії є фактично російським шпигуном, який спокусив топ-чиновників у Міністерстві економіки. І тим самим виманив у них бюджетні кошти з метою підірвати обороноздатність України.

Ще раз. Станом на 2018 рік державна компанія не отримала ніякого обладнання від американської підставної фірми. Натомість держкомпанія отримала санкцію у вигляді повернення сплаченого авансу тому самому центру "Безпека".

Укроборонпром старанно розклав по полицях, що відбулося далі. Результати тієї кримінальної справи не відомі. А скоріше їх і немає, бо всі причетні посадові особи до оборудки на волі. А деякі з них навіть роздають інтервʼю ЗМІ як експерти з питань ОПК.

Натомість державна компанія вже сплатила центру "Безпека" 172 млн гривень за невиконаний контракт американською фірмою, яку посадові особи "Безпеки" і підшукали.

Утім, є і позитив у цій історії. Це те, що концерн Укроборонпром під час війни зумів швидко перегрупуватися, виокремити необхідні ресурси і таки запустити виробництво артилерійських снарядів.

Хтось може розкритикувати і цю подію. Мовляв, а чому ми тільки одну серію снарядів поставили на конвеєр. Проте експерти побачать унікальний кейс, яким на щастя не володіє жодна країна Північноатлантичного альянсу - розгорнути серійне виробництво боєприпасів під час постійних ракетних обстрілів.

Упевнений, авторитетні політики і народні депутати всіх політичних сил мають не змагатися між собою, хто красномовніше шпирне Укроборонпром під час війни. А навпаки направити свою харизму і інтелект на вирішення серйозних завдань, які стоять перед обороноздатністю держави:

1) Як забезпечити достатнє фінансування саме на виробництво тих зразків озброєння і боєприпасів, які вкрай потрібні ЗСУ для перемоги.

2) Як арештовані і конфісковані російські активи на території України конвертувати в ресурси для розвитку ОПК.

3) Як інтегрувати спроможності державного і приватного ОПК під час виконання оборонзамовлення.

4) Як простимулювати у вітчизняному ОПК розвиток нових напрямків, зокрема, серійне виробництво далекобійних бойових дронів.

5) І власне як переховати військові заводи так, щоб вони були засекреченими і недосяжними для ворога.

ps. Дав слово собі не писати нічого про сектор оборони під час воєнного стану, тому що зараз не час для текстів і контекстів. Та, схоже, треба повертатися в активну комунікацію реформи Укроборонпрому і загалом розвитку ОПК, для того щоб всі політичні сили нарешті зрозуміли, що ракетні, танкові, авіаційні та інші заводи це одна із надійних гарантій української Незалежності, над отриманням якої треба працювати.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.