''Сланцевий'' видобуток гальмує Росія або чиї інтереси захищають комуністи та ''Свобода''
"Газпром" розгорнув широку кампанію, метою якої є "замороження" видобутку сланцевого газу, який за 5-7 років може забезпечити Україні енергетичну незалежність. Як не дивно, в одній компанії з традиційним російським лобі в Україні – комуністами, які чинять шалений опір "сланцевій" революції, опинилася і націоналістична "Свобода".
Днями Ірина Сех, член "Свободи", голова Комітету ВРУ з питань екологічної політики з трибуни парламенту висловила занепокоєння конфіденційним характером "сланцевих" угод з американцями, загрозою "монополії приватного капіталу у сфері енергетичної безпеки держави", а також відсутністю "офіційних висновків на предмет убезпечення екологічних ризиків". Видобуток сланцевого газу – це "техногенне руйнівне втручання в природне середовище та структуру земної кори", – зазначила в парламенті Сех. В свою чергу, комуніст Симоненко вимагав провести місцеві референдуми, бо, мовляв, видобуток сланцевого газу забруднює джерела питної води.
"Антисланцева" позиція "Свободи", що активно поширюється на Заході України, фактично тотожня позиції комуністів, які збурюють мешканців Сходу проти видобутку сланцевого газу. Аргументи щодо "сланцевих" небезпек повторюються з підозрілою одноманітністю. Таке враження, що тези для антисланцевої кампанії в Україні написані в одному й тому ж кабінеті "Газпрому". Однак, якщо мотиви КПУ, яка є п'ятою колоною Кремля в Україні, є зрозумілими, то чим керується "Свобода" щодо блокування видобутку сланцевого газу?
"Свобода" не може не знати, що єдиними монополістами на території України в паливно-енергетичному комплексі є "Газпром" та приватний російський капітал. За понад 21 рік незалежності в Україні так і не було реалізовано ні одного проекту, який би послаблював енергетичну монополію Кремля! Відомо, що найвища в світі ціна на російський газ спричиняє до вилучення двох третин доходу з гаманця кожної української сім'ї. І лише прихід західного капіталу в сферу ПЕК дозволить Україні збільшити видобуток власних енергоресурсів, – і традиційних, і нетрадиційних, – зменшивши і енергетичну, і цінову залежність від Росії. Приміром, в Польщі видобуток сланцевого газу за прогнозами експертів, дозволить знизити ціни до 200 дол за 1 тис кубометрів газу, в Україні до 150-200 дол.
Чи є видобуток сланцевого газу абсолютно екологічно безпечним? Ні. Але й жодна інша діяльність людини не є на 100% безпечною для довкілля. Приміром, видобуток вугілля призвів до екологічної кризи на Сході України. Нині 1,5 тисячі тліючих териконів забруднюють повітря Донбасу небезпечними хімічними речовинами, а просідання порід загрожує регіону землетрусами. Шахти пронизують водоносні шари, забруднюючи питну воду майже всіма елементами таблиці Мендєлєєва. Традиційні методи видобутку нафти та газу забруднюють повітря, грунт та водойми фенолом, бензином, етиловим ефіром, іншими канцерогенними речовинами. А що вже казати про видобуток та переробку уранових руд в Дніпропетровській, Миколаївській, Кіровоградській областях! Відвали шахтних порід містять уран, торій, радіоактивний газ радон. Однак, незважаючи на екологічну шкоду, Україна не може відмовитися від видобутку енергоресурсів. Бо без енергозабезпечення не працює економіка жодної країни світу!
Технології видобутку сланцевого газу, опробовані та сертифіковані в розвинених кранах, де екологічний контроль є значно жорсткішим за Україну, є на порядок безпечніші, порівняно з нашими – застарілими традиційними. До речі, гідророзрив пласта – головна складова "сланцевої" технології – використовується з 50-60-х років минулого століття при традиційному видобутку нафти та газу і на Заході, і на території СРСР, а нині – в пострадянських країнах. Україна, де гідророзрив пласта застосовують з 60-х років минулого століття, незважаючи на "страшилки" комуністів та "Свободи", не була зруйнована землетрусами. Як відзначають експерти, при гідророзриві амплітуда мікрострусів не перевищує 2-3 бали, – це здатні зафіксувати прилади, але не здатна відчути людина.
Експерти спростовують й твердження щодо загрози забруднення підземних вод через "сланцевий" видобуток. Гідророзрив пласта відбувається на глибині 2-4 км, тоді як водоносні шари знаходяться на глибині 05, км і менше. Тобто питну воду відділятиме 1,5-3,5 км від місця гіродозриву породи. Щоб подолати цю відстань знадобився би підземний вибух потужністю з ядерну бомбу. Товаришу Симоненку, перш ніж видавати на-гора провокації "Газпрому", має сенс ознайомитися хоча б з висновками експертів, – ще за часів комуністичного правління розроблялися технології гідророзриву для "строєк комунізму".
Щодо хімічних реагентів, то при сланцевому видобутку їх склад фактично той же самий, що й при традиційному гідророзриві пласта. При цьому, американські технології значно досконаліші щодо зменшення хімічного навантаження на довкілля, – хімреагентів у складі розчину не більше 0,5-1%, води та піску – 99%. Це хімреагенти, які широко використовуються в харчовій, фармакологічній, косметичній промисловості, при виробництві пральних порошків тощо. 80-90% суміші відкачується зі сверловини для повторного використання, або очищується майже до стану питної води в разі зливу у водойми. Звичайно, Україна має контролювати стан очистки цієї води, і з цим ніхто не сперечається.
Видобутком сланцевого газу займаються не тільки в пустелях США, як стверджує товариш головний комуніст, а й в густонаселених регіонах Великої Британії, Польщі, інших країн. Президент Росії Путін, який тримає Україну в лещатах енергетичної залежності, теж дав "зелене світло" проектам з промислового видобутку сланцевих нафти та газу. Тож політикам, і особливо тим, хто вдає з себе "защітніка трудящих" чи українців, слід більш фахово підбирати свої аргументи. Бо від їхнього спільного вереску щодо загроз Україні від видобутку сланцевого газу вже аж надто тхне газпромівськими "парфумами".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
