Куди ви всі тікаєте?
Таке запитання поставила одна українська бабуся людям із черги за отриманням паспорту для виїзду за кордон.
Був ранок вівторка. Черга до одного-єдиного паспортного кабінету в міському відділку міліції була значна, у вузькому коридорі товпилося чоловік із 20. На столику лежали аркуші зі звичайного шкільного зошита, де у черзі значилося вже понад 45 прізвищ. У кабінеті фотографувався щасливець під номером 7.
Старенька напівзігнута бабуся у чорній спецівці та валянках із полотняним клунком в руках з'явилася серед гарно вдягненої публіки раптово і драматично.
- Куди ви всі тікаєте? – запитала вона натовп із настільки щирою жалістю, що в мене стиснулося серце. Через мить від передчуття наступного обвинувачувального вироку по спині поповзли мурашки. І бабуся мовила:
- Так, я не пойняла! А хто ж Україну буде рятувать?!!
Слід зазначити, що черга із самого початку роботи паспортного кабінету була налаштована мирно. На всіх чекало кілька годин теплячого стояння, тому люди розповідали один одному кумедні історії, жартували та іронізували з повсякденного життя. Жартували вони (звісно, крізь зуби) навіть з тих окремих осіб, яким неодмінно кортіло пролізти без черги.
- От, падлюка товстожопа! Все ж таки влізла, га! – це лунає на адресу огрядної жіночки років сорока, фарбованої блондинки у яскраво червоній блузі з такого ж відтінку помадою на губах. Ще 5 хвилин тому вона чемно записалася 46-ю, але тихцем наблизившись до дверей, миттю прослизнула в кабінет, як вуж...
Як виявилось, фарбована блондинка робила собі закордонний паспорт, щоб вийти заміж за іноземця. До речі, міліцейських співробітниць дуже зацікавило, як саме цій провінційній товстушці вдалося "відхопити" італійського мачо, про що вони її в кабінеті жваво і розпитували...
Коли ж на очі натовпу з'явилася проста бабуся з клунком, ніхто так і не зміг їй відповісти, навіщо тікає з України. Лише хтось із жінок співчутливо перепитав у старенької, чим допомогти.
- Ой, як вас багато!... – глибоко зітхнула бабуся, покачала головою і знизала плечима. А потім відказала, що їй треба якусь довідку взяти для онуки. Був названий і номер кабінету. Виявилось, що це – інший. Бабуся дійсно переплутала коридори. І спроквола пішла собі.
