Шухевич і прапори
Нарешті відбулося довгоочікуване відкриття пам'ятника Шухевича в Білогорщі. Вочевидь, можна сперечатись про мистецьку вартість цього витвору, який наразі є, радше, типовим та все ж важко заперечити важливість самої події. Прикро дивитись в очі тим небагатьом людям, які є свідками ще тогочасних подій, за те, що лише через 18 років після здобуття, краще сказати – отримання, незалежності не спромоглися швидше на цю подію, "відмазуючись" відсутністю грошей та іншим.
Саме відкриття відбулося настільки традиційно для Львова, що, як на мене, цілковито змазало урочистість та сенс самої події. Таке враження, що увесь наш провінційний політичний цирк повантажили в машину та перевезли на пару годин у Білогорщу. Всі представники та персонажі львівської клумби: дивні люди з пов'язками, що просто стоять на кожному збіговиську, який має більше трьох людей; люди у невідомій військовій формі; козаки, які вважають, що вони є актуальними на всіх без винятку подіях; представники влади; журналісти; міліція; священики, військові; депутати, які перервали сесію і влаштували виставку досягнень світової автопромисловості; люди у невідомих політичних вбраннях... Усі вони тримали свій прапор. Кожен прапор з іншим символом політичної сили. Невже ті всі люди мають щось спільного з Шухевичем? Хіба всі ті політичні сили відстоюють ідеали, за які вони готові віддати життя, а не просто зменшити суму хабаря? Абсурдно настільки заполітизовувати подію, котра насправді найбільше значення має для людей, що були соратниками генерала, які були в тому самому місці, але ще тоді, до 1950-го року. Лише ті вояки УПА, які пам'ятають ті події, стояли осторонь, хтось збоку під огорожею, а хтось подалі через дорогу – вони не виступали і не махали прапором, вони пройшли життя і знають, що значить віддати життя; вони мають стовідсоткову недовіру до тої маси прапорів та людей, які повиходили з джипів в дорогих костюмах. Вони стоять осторонь і дякують Богу, що дожили до цієї хвилі, вони вірять в те, що і в нас буде колись здорова та мужня політична еліта, така, як була тоді, представником якої і був Шухевич. І який сенс у цьому всьому, якщо істинних героїв просто відсовують рукою з прапором і залишають осторонь? Вони такі самі самотні та покинуті, як і були колись, вони цікаві лише тоді, коли можна поруч поставити свій прапор... А це так боляче і соромно усвідомлювати!
Невже не можна заборонити політичну символіку на таких святах? Невже немає розуму не притягувати тих усіх прапорів і пробувати влізти своїм логотипом у телекамери? Здобувати політичні девіденти можна в іншому, але точно не на таких подіях, які треба просто заборонити втягувати в політику.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
