Кримське питання після "виборів"
Сьогодні Путін прийматиме вітання. І сьогодні ж лунатимуть заяви про невизнання його виборів в окупованому Криму. А завтра світ повернеться до свого звичайного порядку денного.
Попри сподівання Росії питання Криму далеко не закрите і залишиться на цьому порядку денному. Хоча, треба визнати, у деяких наших щиро дружніх партнерів зараз зростає спокуса застосувати до Криму т.зв. "балтійську модель".
Низка країн Заходу не визнавала окупації та подальшої анексії Естонії, Латвії та Литви у 1940 році. Навіть після Другої світової війни не визнавала. Виходило так, що СРСР загалом визнавали, а участь в Союзі трьох республік – ні.
Зараз би це назвали "гібридна відповідь".
У цієї моделі є одна фундаментальна вада – вона не передбачає активних дій із захисту прав людини і протидії окупації.
Ти просто сидиш і нічого не робиш. Якщо окупація не припиняється, то ти спокійно дружиш з агресором і згадуєш про погане максимум раз на рік на чергову річницю анексії.
Якщо якимось чином окупація завершиться, ти такий: "О, а я ж ніколи не визнавав! Ми ж завжди були пліч-о-пліч. Свободу не спинити і все таке".
Тобто модель цілком дієва, але це не наш варіант. Наразі немає жодних умов для повторення балтійського сценарію для Криму. Є всі можливості створювати для Росії такі комбінації, щоб зупинити репресії на півострові та рухати питання деокупації вперед.
Життя окупантів у дипломатичному світі має бути нестерпним. На кожному кроці. У кожній країні та міжнародній організації. Кримська земля має горіти у них під ногами, коли вони ходять по коридорам у Вашингтоні, Нью-Йорку, Страсбурзі, Берліні, Лондоні, Анкарі та інших дипломатичних центрах.
Тому Україна на усіх рівнях – від Президента до посла – постійно і смикає наших партнерів з пропозиціями діяти. Мало не визнавати анексію та вибори на анексованій території. Потрібно активно протидіяти анексії і наближати деокупацію.
26 лютого, у День спротиву окупації Криму Росією, ми офіційно внесли на розгляд Ради Європи перелік кроків, які організація може зробити для Криму. Вже працюємо, щоб вона таки почала їх робити.
"Лупайте сю скалу!" – це має бути гасло для кримської політики будь-якої держави та міжнародної організації, яка спирається на силу права, а не право сили.
