Варена ковбаса і зовнішня політика
Новина ВВС про обставини зустрічі Трампа з Порошенком наразі тримається на інформації від сина сестри маминої подруги і, м'яко кажучи, є непереконливою. Погано, що авторитетні медіа випускають такі сирі новини.
АПУ новину рішуче заперечила. ВВС може копати далі і надати докази своєї правоти. А може й не надати. Але питання в іншому.
Роблю камінг-аут: якби мені треба було заплатити гроші заради зустрічі з президентом країни, від якої значною мірою залежить безпека моєї країни, я б заплатив.
Розумію, що люди, яких ця новина збудила, не люблять Порошенка, і не втрачають нагоди його копнути. Але ж це не скасовує критичне мислення.
Підозрюю, що ці ж люди люблять Джавеліни, санкції проти Росії, кредитні гарантії, американські інвестиції і Курта Волкера, який регулярно говорить правильні речі про Росію.
І все це у нас є. А трохи більше року тому стояв вереск, що ми програли Америку, що буде Велика угода Трампа з Путіним (я навіть мав написати колонку про те, що угоди не буде), що все пропало і т.п.
А нічого не пропало. Навіть навпаки – прибуло. І це результат реальної цинічної жорсткої політики.
Зовнішня політика як відомий мем про варену ковбасу: їжте з насолодою, але краще вам не знати як її готують.
Перефразовуючи класика (чи класикиню?): Якби ви знали з якого сміття робиться зовнішня політика...
Не та політика, де всі зустрічаються і мило один одного слухають та надихають промовами. І не та, де дивляться один на одного суворим поглядом та виголошують гнівні заяви, від яких тішиться око і вухо вдячного фейсбукера. А та, де в тиші кабінетів вирішуються найдраматичніші питання.
Взагалі цікаво, як люди, які не знають дипломатичної реальності, уявляють світ? Варіанти відповіді:
А) Клуб благодійників
Б) Мережа держав, президенти яких прокидаються з одним запитанням в голові: "Як допомогти Україні?"
В) Зібрання романтиків-ідеалістів.
ПС: Чесно попереджаю, що всі запропоновані відповіді є неправильними.
