''Сектор газу'' або про щоб Ви, пане Президент, не казали, а переходити на прямі стосунки з Росією потрібно (частина перша)

Написати статтю, присвячену проблемі газу, його транспортуванню та ціноутворенню і всього що навколо нього відбувається, мені хотілося досить давно і архів матеріал на цю тему я назбирав досить великий, але щось мене постійно зупиняло. Цим щось був мій педантизм до обґрунтування своєї позиції та підбору відповідних доказів. Скажу відверто, заглиблюючись в тему "сектору газу", мої погляди певною мірою змінювались. І як на кінцівці пера колись була відкрита планета, так і мої погляди на цю проблему формувались на основі доступної інформації і економічної логіці. В той же час для остаточної кристалізації своїх аргументів мені не вистачало корпоративної інформації НАК "Нафтогаз України", і ось ця знаменна для мене подія трапилась – у останньому номері газети "Дзеркало тижня" (N2 (681) 19 – 25 січня 2008) з'явилась стаття колишнього головного радника голови правління НАК "Нафтогаз України" Юрій Вітренко "Економічне обґрунтування розрахунку ставки транзиту газу та вартості імпортного газу" (http://www.dt.ua/2000/2229/61731). Стаття надзвичайна цікава хоча і дуже об'ємна та складна для сприйняття пересічними громадянами. Тому, навіть рекомендуючи її для прочитання, я усвідомлюю, що багато хто з читачів "УП" її не осилить. Для спрощення сприйняття цієї статті я можу сказати, що її перша частина присвячена методиці економічного обґрунтування розрахунку ставки транзиту газу та доказам щодо правомочності для України по-перше, використовувати цю методику на основі положень Договору до Енергетичної Хартії (ДЕХ), підписаного і ратифікованого Україною (ДЕХ регулює відносини між країнами в сфері енергетики), по-друге, можливістю для України у переговорах з Росією посилатись на норми цього договору, яка хоча і підписала, але не ратифікувала ДЕХ.

Для більшої частки читачів "УП" я б порадив цю частину вищезгаданої статті пропустити, повіривши мені на слово, що аргументи та методики наведені там є глибоко професійними.

І хоча автор не надає закритої корпоративної інформації, тому можна лише вірити, що розрахунки економічно обґрунтованої ціни транспортування газу на основі, наведеної у статті методики, здійсненні коректно. Але фаховість і професійна коректність автора, принаймні у мене, не викликає сумніву, тому будемо вважати, що ціна транзиту – 9,32 дол. США за 1 тисячу кубометрів на 100 км розрахована з економічної точки зору абсолютно коректно, справедлива і є мінімально можливою.

Значно більшу цікавість має викласти у читачів друга частина цієї статті, яку я без скорочень наведу нижче. Юрій Вітренко в цій частині статті аргументовано і з цифрами доводить вигідність для України переходу на прямі стосунки з Росією щодо транспортування та постачання газу. Але автор оминув проблеми усіх особливостей нашого "сектору газу" та взаємозв'язків політиків країн України, Росії, Туркменістану, Узбекистану та Казахстану. Саме цій проблемі та перспективам можливості прямих розрахунків щодо транспортування та постачання газу я присвячу другу частину свого коментарю, розраховуючи розмістити його завтра 22.01.08 вночі або вже наприкінці тижня. Отже насолоджуйтесь, повірте ця стаття гідна такої оцінки.

Порівняння зі ставками транзиту в Європі

Насамперед варто зазначити, що в європейській практиці єдиним принципом визначення транзитної ставки є принцип покриття всіх обгрунтованих витрат, передусім капітальних витрат, конкретного оператора з транзиту.

Таким чином, порівняння з іншими операторами транзиту не може бути застосоване як базис для визначення транзитної ставки.

З метою ширшого аналізу проблеми таке порівняння все ж буде доречним, його результати наведені на рисунку.

Зазначимо, що дані для цього порівняння було взято з найбільш авторитетного та актуального джерела – звіту Групи європейських регуляторів електроенергетики та газу (ERGEG) від 18 липня 2007 року "Про порівняння ставок на транзит газу".

При цьому у звіті зазначається, що наведені транзитні ставки відображають мінімальну вартість транзиту, тобто реально за транзит газу сплачується значно більше, бо оператори транзиту мають окремі надбавки за дисбаланс входу-виходу тощо. До речі, оскільки у звіті наведено дані станом на 2007 рік (окремі оператори надавали дані за 2006 рік), то логічно припустити, що у 2008 році ці ставки буде значно збільшено.

Хоча наведений аналіз засвідчує достатньо високий середній рівень транзитних ставок у Європі, однак важливішим є те, що у звіті чітко підтверджується, що на практиці застосовуються ті принципи ціноутворення на транзит газу, на базі яких було зроблено розрахунок транзитної ставки територією України.

Крім того, стає очевидним, що відповідно до цих європейських принципів обгрунтована ставка транзиту Україною має бути вищою за європейські, оскільки один з ключових чинників – ставка вартості капіталу – в Україні є значно вищим, ніж в Європі. Наприклад, якщо в Європі оператори з транзиту можуть залучати довгострокові кредитні кошти під 5% річних, то в Україні навіть державні зовнішні запозичення є дорожчими, не кажучи вже про НАК "Нафтогаз України", єврооблігації якої торгувалися з дохідністю понад 16% (до заяв уряду про надання державних гарантій).

Іншим підтвердженням цього є аналіз ціноутворення на транзит європейського оператора BOG. До речі, ГТС, яку він використовує, є найбільш подібною до української. На офіційному інтернет-сайті цього оператора можна знайти транзитну ставку – вона вже перевищує 6 дол., а також побачити, що її було розраховано, виходячи із середньозваженої вартості капіталу для цієї компанії у 8% (для НАК "Нафтогаз України", за оптимістичними оцінками, вартість капіталу нині становить 15,4%).

Також необхідно зазначити, що до джерел інформації стосовно транзитних ставок у Європі потрібно ставитися прискіпливо – важливо враховувати частку власності "Газпрому" або його афілійованих осіб у конкретному операторі, застарілість даних, неповне відображення інших складових тарифу, ненадійність джерела інформації. Наприклад, у звіті секретаріату Енергетичної Хартії щодо транзитних ставок зазначається, що подорожчання металопродукції на 140% тільки протягом 2003-2004 років має призводити до підвищення транзитних ставок мінімум на 50%.

Альтернативні газопроводи

Досить поширеним аргументом проти високої транзитної ставки територією України є загроза будівництва альтернативних газопроводів. На мій погляд, така загроза реально не існує, бо це економічно недоцільно навіть за умови підвищення Україною транзитної ставки до обгрунтованого рівня.

Так, нещодавно була оприлюднена інформація, що бюджет будівництва Північно-Європейського газопроводу (ПЕГ) було збільшено вже до 15 млрд. дол. (спочатку він дорівнював

6 млрд. дол.). При цьому потрібно враховувати, що пропускна здатність цього газопроводу буде щонайменше втричі меншою порівняно з українською ГТС. До того ж будівництво ще не розпочалося, а вже виникли серйозні проблеми з отриманням необхідних дозволів тощо.

Таким чином, у результаті АТ "Газпром" за транзит по ПЕГ платитиме навіть більше, і реалізацію подібних проектів можна виправдати тільки бажанням диверсифікувати джерела енергоносіїв або ж розглядати як елемент політичного тиску.

У будь-якому разі, реальна альтернатива українській ГТС фізично не може з'явитися мінімум п'ять-десять років. А при будівництві альтернативних газопроводів, які реально можуть призвести до зменшення транзиту українською територією років через десять, Україна матиме право компенсувати втрачені у майбутньому доходи за рахунок підвищення транзитної ставки вже зараз – це передбачено документами Енергетичної Хартії та європейською практикою.

Можлива реакція Європи

Економічним інтересам європейських покупців російського газу реально ніщо не загрожуватиме – контракти на поставки газу з Росією є довгостроковими, ціна в них визначається за формулою, яка не включає вартості транзиту. Тобто підвищення транзитної ставки тільки зменшить прибуток "Газпрому" (див. публікації Алли Єрьоменко у "ДТ" на цю тему).

З політичної точки зору Європа та США мають підтримати Україну. По-перше, вони матимуть нагоду продемонструвати дієву підтримку євроінтеграційним прагненням України та її молодій демократії. По-друге, надзвичайно висока прибутковість "Газпрому" зумовлює його прагнення до світової експансії.

Діапазон для транзитної ставки

9,32 дол. за нинішніх умов не є найвищою межею обгрунтованої за європейськими принципами транзитної ставки. Вона може бути значно більшою, якщо включатиме плату за дисбаланс входу-виходу тощо.

Втім, за умови позитивної зміни поточних умов ставка може бути і зменшена. Такими змінами можуть стати: укладення довгострокових контрактів з гарантією завантаження ГТС, зниження ставки вартості капіталу за рахунок переходу на прозорі європейські принципи відносин між НАК "Нафтогаз України" та АТ "Газпром" тощо.

Вплив на вартість імпортованого газу



Ключовим питанням підвищення транзитної ставки є аналіз наслідків підвищення ціни на імпортований газ. Для цього спочатку розглянемо варіант N1, який передбачає пропорційне збільшення вартості транзиту середньоазійського газу (див. табл. 1).

У розрахунках за цим варіантом виходимо з того, що у разі, якщо Україна підвищить свою транзитну ставку з 1,7 до 9,32 дол., то "Газпром", вірогідно, вимагатиме застосування такої ж ставки на транспортування середньоазійського газу до кордону України з Росією.

У 2007 році задекларованою ціною середньоазійського газу на кордоні Росія-Україна та середньозваженою ціною його закупівлі в Середній Азії було 130 та 100 дол. відповідно. Якщо поділити різницю – 30 дол. на ставку транзиту, що діяла в 2007 році, – 1,6 дол., отримаємо, що розрахункова середня відстань транспортування середньо азійського газу до території України становила 1875 км.

Таким чином, якщо обгрунтовано припустити, що з огляду на відсутність протягом 2007-2008 років значних тектонічних змін на території від України до Середньої Азії і некоректність зміни розрахункової середньої відстані транспортування середньоазійського газу до кордону України у 2008-му залежно від політичних чи комерційних міркувань партнерів НАК "Нафтогаз України" ця відстань не мусить збільшуватися порівняно з

2007-м чи 2006 роком, то вартість транспортування 1 тис. кубометрів становитиме 175 дол.

Додаючи цю величину до 140 дол. – середньої ціни закупівлі газу в Середній Азії, отримаємо ціну на кордоні з Україною на рівні 315 дол. Якщо порівняти цю ціну з поточною ціною для України в розмірі 179,5 дол., отримаємо різницю у 135 дол. Помноживши цю цифру на 55 млрд. кубометрів газу (максимальний обсяг імпорту), отримаємо, що всі українські споживачі імпортного газу додатково мають сплатити за нього 7,4 млрд. дол.

Водночас НАК "Нафтогаз України", а отже, держава за рахунок підвищення транзитної ставки додатково отримає 9,5 млрд. дол. Таким чином, за таким варіантом перехід до обгрунтованої транзитної ставки дасть загальний позитивний ефект для України у розмірі 2,1 млрд. дол.

Варіант N2 передбачає фіксацію того факту, що середньоазійський газ фізично не надходить в Україну, або просто перехід на закупівлю газу у "Газпрому" за європейськими цінами (див. табл. 2).



У розрахунках за цим варіантом виходимо з того, що максимальна задекларована "Газпро-мом" ціна газу для європейських споживачів на західному кордоні України у 2008 році становить 350 дол. Віднімаючи вартість транспортування газу територією України (принцип "нет-бек") за підвищеною ставкою, отримаємо, що вартість газу на східному кордоні України становитиме 248,5 дол. Якщо порівняти цю ціну з поточною ціною для України у 179,5 дол., отримаємо різницю у розмірі 69 дол.

Помноживши цю цифру на 55 млрд. кубометрів газу (максимальний обсяг імпорту), отримаємо, що всі українські споживачі імпортного газу додаткова мають сплатити за нього 3,8 млрд. дол.

Водночас НАК "Нафтогаз України", а отже, держава за рахунок підвищення транзитної ставки додатково отримає 9,5 млрд. дол.

Таким чином, за другим варіантом перехід до обгрунтованої транзитної ставки дасть загальний позитивний ефект для України у розмірі 5,8 млрд. дол.

Додаткова аргументація

З огляду на те, що дискусія щодо транзитної ставки та ціни на імпортний газ може передбачати аналіз ширшого спектра аргументів, я пропоную враховувати також той факт, що у відносинах України та Росії був період, коли Україна закуповувала газ у Росії за цінами, вищими від європейських. Наприклад, протягом 1996-1997 років Україна платила за російський природний газ принаймні на 1-2 дол. за тисячу кубометрів більше, ніж країни Західної Європи.

Також важливо мати на увазі, що європейська формула ціни є не "нет-бек", як це хоче закріпити "Газпром", а коригуванням базової ціни заміщення газом альтернативних енергоносіїв на конкретному ринку споживача (у нашому випадку – на ринку України) на основі зміни ринкових цін та структури споживання цих енергоносіїв. Таким чином, прив'язуватися потрібно не до ціни в Європі, а до реальних цін в Україні на вугілля, атомну енергію тощо.

Наведені мною розрахунки, коментарі та інформація охоплюють далеко не вичерпний набір чинників, які слід проаналізувати, приймаючи більшість практичних рішень у сфері газових відносин між Україною, Росією, країнами Середньої Азії та Європейським Союзом. Є ще питання геополітичної й енергетичної стратегії, наслідків для економіки України, структурних реформ в економіці та соціальної справедливості.

Наприклад, не зовсім справедливо, мабуть, вважати, що недоотримані Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" доходи від транзиту компенсуються зменшеними витратами споживачів газу в Україні. Адже "Нафтогаз" зазнає мільярдних збитків замість того, щоб реально розвивати газову промисловість або виплачувати дер-жаві мільярдні дивіденди – у разі використання концепції вартості капіталу дивіденди мають становити багато десятків мільярдів гривень.

Водночас не всі споживачі газу в Україні бідують настільки, щоб держава їм щось здешевлювала такою ціною...

Про автора. Юрій Вітренко – донедавна головний радник голови правління НАК "Нафтогаз України", INSEAD MBA, ACCA: Fellow, Securities and Investment Institute: Associate Member (ASI).

1) До речі, зазначимо, що в наведеному розрахунку застосовується тільки номінальна ставка оподаткування, а не ефективна. Причиною цього є те, що наразі ефективна ставка просто математично не може бути застосована – через те, ще надто значна частка витрат не відноситься до складу операційних витрат у податковому обліку, "Нафтогаз" сплачує податок на прибуток навіть за умов збитковості за даними бухгалтерського обліку. Також зазначимо, що в умовах України ефективна ставка майже завжди перевищує номінальну, тому її застосування призвело би до збільшення бази витрат та, відповідно, транзитної ставки.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.