Відповідь Олександру М.
На мою електронну поштову скриньку прийшов лист. Зазвичай я не відповідаю на листи та коментарі, в яких використовується лайка на мою адресу, але в даному випадку роблю виключення, причому залишивши лексику автора без змін.
Мене звати... Та Ви сам бачите, як мене звати. З адреси.
Крім того, я є постійний та активний дописувач Ваших блогів... Тобто був. До Вашого ідіотського рішлення закрити каменти – з тих мотивів, що нібито найняті "юлінці" можуть перевершити найнятих "балоганів" http://blogs.pravda.com.ua/authors/kushniruk/view_info/.
Хоча всі вони одне одного варті. Тобто які "вони"?! Ви, мудаки, ви!
Так ось. Днями я розмовляв із своїм хорошим другом і старшим товаришем. Так сталося – він зараз зі штабу БЮТ. І не те, щоб набагато старший – але просто...
І от саме він із серцем казав мені: "Яка, на хуй, країна! Всі придурки! Мене цікавить тільки зрубати бабла, поки тут усе не розвалилось!".
Слухаючи його, я навіть подумав про Вас. Бо Ви же усе-таки не ідіот. Ви просто скотина, на кшталт мого (колишнього) друга зі штабу БЮТ. Він працює за бабло на Юлю і думає, як звідси звалити. Ви працюєте за бабло проти Юлі, й думаєте про те ж самісіньке.
І коли я пишу це, клавіатура приклеюється до моїх пальців огидною кашею. Бо я багато разів мав цілком нормальне спілкування з фізіологічними гомосексуалістами, але вперше всерйоз пишу очевидному моральному підорасу.
Не рахуючи, звісно, вже згаданого мого "друга" – утім, із ним я спілкувався живцем.
Коротше, я не питатиму дурниць, типу "чи думаєш ти, падла Кушнірук, хоч трішки про Україну, а не про твоїх уродів-замовників".
Бо відповідь очевидна.
Та проте я дозволю собі висловити невимовне щастя від чіткого передчуття: коли в цій країні почнуть вішати на стовпах падлюк, зрадників та моральних підорасів, Ви, пане Борисе, висітимете серед перших... Разом із моїм "другом" із БЮТ:))))
Хотів би я, щоб ви двоє висіли на одному стовпі.
Пане Олександре, взагалі то я не відповідаю на листи та коментарі, в яких використовується лайка на мою адресу, але зроблю певне виключення у цьому випадку. Причина – відчуття, що Ваша ненависть на мою адресу щира, а не награна.
Ви щиро впевнені, що якщо я щось пишу у блозі, то мені хтось за це платить. Переконувати у зворотному мабуть достатньо безглуздо, бо віра не дає Вам можливості аналізувати та бути критичним до власних переконань. Ви вірите, що якщо я пишу щось проти пані Тимошенко, то значить мені за це платить Балога. Мабуть, якщо я щось писав з критикою на адресу дій Тимошенко у 2005 році, то мені за це повинен був платити Порошенко, бо саме він тоді за версією пропагандистів БЮТ був самою великою "бякою" в країні. Але якщо Ви наберетесь терпіння та переглянете усі мої блоги, то побачите, що мої критичні зауваження стосувались не тільки Тимошенко, але і Ющенка, і того самого Балоги (за Вашою логікою це мабуть я таким чином маскував свою співпрацю з ним), і Литвина, Черновецького, і представників Партії регіонів, і соціалістів, і комуністів.
Чому Ви вважаєте, що злість та навіть ненависть до усієї нашої політичної еліти можете відчувати лише Ви, а я лише виконую чиєсь замовлення. Якщо, як Ви пишете у своєму листі, Ви були активним дописувачем мого блогу (правда, не знаю під яким ніком), то чому вважаєте, що приділяти свій час і писати коментарі Ви можете, виходячи з власних переконань, а я – за гроші. У цьому випадку все базується лише на Вашому внутрішньому переконанню, що усі хто веде блоги та пише статті, робить це за гроші.
Я розумію, що Ваша ненависть пов'язана з величезною особистою вірою у моральні зміни в країні після подій осені 2004 року та надзвичайним розчаруванням до усієї сьогоднішньої політичної еліти країни, яке усе більшою мірою захоплює не тільки Вас, але і переважну частину громадян країни. Ця ненависть застилає Вам очі, і Ви не хочете критично подивитись на самого себе. Чи небезмежна, некритична віра у помаранчевих вождів породила Вашу сьогоднішню ненависть. Ви та усі ми готові були вірити їм, навіть коли відчували, що їх слова є лише гаслами, і невідомо чи є за ними внутрішні переконання та щире бажання і готовність морально змінювати країну. Не вже Ви не бачили, що в середовищі помаранчевих на усіх рівнях дуже багато людей, які опинились у цьому таборі лише тому, що поставили на цю команду, і головна їх мета – за допомогою цієї команди отримати вплив на тих чи інших посадовців, та за рахунок цього забезпечити власне збагачення. Я впевнений, що Ви бачили таких людей. Але ми усі діяли за принципом нехай переможуть "наші", а там вожді якось самі зможуть відрізнити та відсікти "правих" від "неправих". Події показали зворотне. Вожді значно більше були зацікавлені саме у "неправих", бо ті були готові без зайвих питань допомагати робити те, що потрібно їм.
Не люблю принцип поділу на "наших" та "не наших" ще з часів прочитання "Бісів" Достоєвського.
Наша спільна помилка полягала у тому, що ми підтримували "наших" без чіткого усвідомлення їх світоглядної та моральної відмінності по відношенню до "не наших". А досвід показав, що насправді таких відмінностей майже не має. Більш того подекуди виявилось, що дехто з "наших" куди більш цинічний, аморальний та брехливий, ніж багато хто з "не наших".
Ваша зневіра та ненависть до усіх політиків є очевидним наслідком сліпої віри до деяких з них.
Мій особистий висновок, можливо достатньо наївний, який я зробив з подій цих років, полягає у тому, що потрібно надзвичайно критично відноситись до будь-яких аморальних вчинків (нещирість, надання заздалегідь нереалістичних обіцянок, брехливість тощо) усіх політиків, особливо тих, кого тобі хотілось би підтримати. Якщо вони піймані на брехні, то яка впевненість, що вони не готові зробити це ще і ще раз. Якщо вони кажуть неправду, то звідки має з'являтись впевненість, що вони це роблять в інтересах суспільства, а не виключно для власної вигоди.
Якщо Ви вже вирішили когось підтримувати, то задайте собі достатньо прагматичне питання, а що цей політик чи партія зробить конкретно у ваших інтересах, і голосуйте саме за тих, хто задовольнятиме ваші потреби. При цьому зрозуміло, що цей принцип не має зводитись до кілограма гречки чи ста гривень. Мова йде про інтереси тієї чи іншої соціальної групи, до якої Ви себе зараховуєте. Чим більш прагматично Ви дивитиметеся на політиків та їх дії, тим менше буде причин до розчарування в них.
Вірити чи не вірити у мою щирість, це Ваш вибір. Життя триває і саме воно може спростувати чи підтвердити Вашу впевненість по відношенню до мене.
P.S.
Враховуючи непоодинокі запитання, як в листах, так і в приватних розмовах, щодо причин закриття можливості коментування моїх блогів, змушений публічно більш повно пояснити причини цього кроку.
На жаль я змушений це зробити не тільки у зв'язку засиллям на форумах бютівських штабістів, але і з погрозами фізичної розправи на мою адресу. Я достатньо спокійно відношусь до подібного тиску на мене, бо розумію різницю між погрозами і готовністю їх реалізовувати, але мої блоги і коментарі до них читали родичи (це люди достатньо похилого віку), і для них це надто велике психологічне навантаження. Я не готовий наражати їх нервову систему на подібні випробування. В той же час адміністратори УП не встигали відслідковувати такі повідомлення та вчасно видаляти їх. Тому я вирішив тимчасово перевести усе спілкування з дописувачами на систему листування.
Я розумію, що до подібного кроку можна відноситись по різному, але поки що я не бачу іншого способу, з одного боку, донесення власної позиції до читачів, з іншого, забезпечити зворотній зв'язок у спілкування з читачами мого блогу.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
