12 вересня 2013, 06:59

Про курс гривні та моральну відповідальність журналістів

Цими днями на шпальтах "Української правди" розгорнулася чи то трагедія, чи то трагікомедія, а може просто фарс. Якби це стосувалась лише якоїсь політтехнологічної вовтузні між піарщиками різних політичних груп, я, мабуть, не звертав на це увагу, не кажучи, що не став би писати з цього приводу блог.

Але питання, як на мене, виходить далеко за межі тролингу, який розв'язаний проти "Української Правди". Тому дозволю собі висловитися з цього приводу.

Отже, спочатку хтось створює клон "УП". Корисність та потреба в ньому, насправді, не більша ніж в морковці, яку підсовував Дурнєв Яценюку.

В наш інформаційний час повідомлення про запуск фейкового сайту поширилось швидше ніж посилання на нього. Для тих, хто користується соціально-політичним сегментом інтернету, поява ще якогось сайту та поширення через нього дезінформації, нічого не змінила. Ймовірно, що вони в разовому порядку можуть зазирнути на нього, але на цьому все і завершиться.

Для тієї ж частини суспільства, яка "не живе" на політичних форумах чи на сторінках політизованого фейсбуку, поява чергового інтернет видання, залишиться не просто малозначущою подією, вона пройде повз них.

Більш того, наші, як провладні, так проопозиційні, хакери, мабуть, можуть встановити, де розташований сервер цього клону та хто за цим стоїть. Але чомусь цього досі ніхто не зробив.

Але при всьому цьому, очевидно, що жодним чином негативно вплинути на репутацію "УП" фейкове видання не може. Тобто, в найгіршому випадку, може лише попсувати настрій головному редактору.

Тому, якщо висувається версія, що запуск фейкового клону "УП", це справа рук політтехнологів Арбузова, тоді незрозуміла, що воно їм дає. Без коректної та логічної відповіді на це питання, заяви про те, що до цього причетні політтехнологи Арбузова, залишаються лише припущенням. Хоча в редакційних статтях "УП" про це вже йдеться, як про беззаперечний, доведений факт.

З таким же успіхом, можна, правда, висунути, щонайменше ще дві версії, хто і навіщо створив фейковий сайт.

Наприклад, "УП" само створила клон, щоби виставити себе жертвою бандитської влади.

Можна також припустити, що за його появою стоїть недоброзичливці Арбузова, які таким чином нацьковують на нього ображену головного редактора "УП".

А на те, що головний редактор УП не просто ображена, а розлючена, вказує той факт, що за три дні з'явилось три статті з відвертими звинуваченнями на адресу Арбузова.

Я би цього питання точно не коментував, якби не ряд тез, що пролунали в них.

Почнемо з прямої цитати:

"Экономическая правда" неоднократно писала, что пиарщики Сергея Арбузова всячески разжигают антироссийские настроения.

Зачем это делается, одному Богу известно. Очевидно, "младореформаторы" решили, что лучший способ заработать себе очки в глазах президента – это облить грязью страну, которая является крупнейшим покупателем украинских товаров. Пусть даже такие действия опускают собственного гаранта, который официально и много раз заявил, что нужно сберечь отношения и с Европой, и с Россией. Получите, Виктор Федорович.

Логика откровенно ущербная, даже если Россия оказывает экономическое давление на Украину, чтобы та отказалась от планов подписывать соглашение об ассоциации с ЕС".

Чесно кажучи, коли я вперше прочитав цю цитату,то не міг повірити, що це написано редакцією УП. Читаєш і сльози заважають говорити. Який пафос на захист "країни, яка є найбільшим покупцем російських товарів" та Президента Януковича, якого підставляють "младореорматори".

По-перше, хотів би побачити ті статті, в яких "ЕП" "неоднократно писала, что піарщики Сергея Арбузова всячески разжигают антироссийские настроения". Може я щось пропустив, але мої пошуки "саме цих неодноразових звинувачень ЕП на адресу піарщиків Арбузова", не увінчалися успіхом. Якщо задати пошук в гуглі, то нічого з цього приводу знайти не вдається. А ось це звинувачення на адресу Арбузова розійшлося доволі широко, в тому числі, в російських ЗМІ.

По-друге, теза, що саме піарщики Сергія Арбузова розпалюють антиросійські настрої, скажемо максимально м'яко, виглядає не дуже коректною. Бо антиросійські настрої в Україні в першу чергу розпалюються не українськими високопосадовцями, політиками чи їх політтехнологами, а кремлівськими можновладцями. Саме їм ми можемо віддячувати за публічне покарання Петра Порошенка, за його відкриту проєвропейську позицію. Саме вони організовують, всупереч нормам ВТО, блокування вільної торгівлі між українськими та російськими підприємствами. Саме вони дозволяють собі відверто хамські вислови щодо України та української нації. Саме вони організовують антиукраїнську кампанію в Росії, в Україні, в інших країнах світу. Саме вони блокували підписання Україною Угоди про ПДЧ, і потім ще демонстративно вручали високі державні нагороди представникам ФСБ та зовнішньої розвідки за зрив цієї події.

І цей перелік я можу продовжувати і продовжувати. Тому "плач Ярославни" з приводу того, що піарщики Арбузова розпалюють антиросійські настрої, тим більше від редакції "УП", в мене викликає, щонайменше подив.

До того ж, чи не здається, що виставляти Арбузова майже не в якості агента американських, ізраїльських, китайських (потрібне підкреслити) спецслужб, який зайнятий розпаленням ворожнечі між "братськими російським та українськими народами", просто смішно? Знаєте, так скоро "УП" перетворить пана Арбузова просто на головну надію в очах наших "свободівських" патріотів.

Дозволю собі наступну розлогу цитату від редакції "УП".

"Вони вирішили звинуватити в "грі на користь Росії" (у нинішніх умовах – читай у зраді Батьківщини) журналістів, щоб зруйнувати довіру до ЗМІ.

Відтепер в Україні критика уряду і президента, публікації про реальний стан речей в економіці будуть розцінюватися як слідування "російським темникам".

Тобто "младореформатори" безсоромно використовують антиросійський ажіотаж в Україні для виправдання власної неефективності".

Я ще на початку цього літа написав цикл статей, присвячених президентським виборам 2015 року. Одна з думок, викладених в них, стосувалась того, що російські можновладці так просто не проковтнуть підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС. Вони робитимуть все для того, щоби не допустити цього. І головний напрямок – це політична та економічна дестабілізація України, та дискредитація керівництва держави.

В мене немає жодних ілюзій щодо моральних та інших чеснот Януковича, Азарова та нелюбого "УП" Арбузова. Політики – це взагалі особи дуже далекі від янгольського вигляду не тільки в Україні, але і всюди в світі.

Але саме нинішнє керівництво держави може забезпечити підписання Угоди про асоціацію. Бо якби вони були в опозиції, то блокували це рішення, незважаючи на об'єктивні інтереси великого капіталу Сходу та Півдня України.

Так, вони переслідують свої інтереси. Але ця Угода потрібна головне українським громадянам. Вона визначатиме долю України на роки та, навіть, на десятиліття вперед. І якщо росіянам вдасться зірвати її підписання, то слід чекати від них ще більш нахабних та жорстких дій по відношенню до України. Нагадаю, що наслідком зриву підписання ПДЧ Україною та Грузією, була організація Росією величезної кількості провокацій на території Грузії, за якими послідувала окупація та анексія значної частини її території.

Я не очікую військового нападу на Україну з боку Росії. Але без ілюзій. Росія вже багато років тому розв'язала проти України війну. Головна мета – поставити Україну під свій повний контроль, аж до ліквідації її державності та цілісності. Так, в цій війні ще не звучать постріли гармат, але сучасні війни давно вже ведуться не тільки за допомогою вогнепальної зброї.

В Росії політики не приховують, що для них втрата України є початком розпаду самої Російської імперії. До речі, з цією думкою, я, як раз, цілком погоджуюся. Тому Україну та її громадян чекає надзвичайно важка осінь. Спроби дестабілізувати ситуацію в Україні триватимуть, щонайменше, до дня підписання Угоди про асоціацію.

За таких обставин громадським активістам, представникам ЗМІ, політичним силам в Україні, які усвідомлюють той шанс, що в нас є саме зараз, слід визначити свою поведінку на період до листопадового саміту у Вільнюсі. Для мене, очевидно, що на цей період вони зобов'язання накласти на себе обмеження щодо тих дій та слів, що можуть бути використані з метою недопущення підписання Угоди.

Від керівників опозиційних політичних партій залежить, щоби жоден їх партійний активіст чи то по власній дурості, чи то цілком свідомо не провокував політичні конфлікти, та не намагався дискредитувати керівництво держави. Це особиста відповідальність лідерів опозиційних партій. Підписання чи не підписання Угоди залежить зараз не тільки від тих, хто зараз при владі. Це не в меншій мірі залежить від опозиції.

Бо надто вже очевидна антиукраїнська роль тих діячів, які в Україні розповідають про свою проєвропейськість, а потім їдуть за її межі і починають робити все, щоби зірвати підписання Угоди.

До речі, вже коли писав цей текст, побачив останній блог Тараса Кузьо.

Якого, ну зовсім, не фінансують діячі однієї опозиційної партії. В цьому блозі йде прямий заклик про блокування підписання Угоди про асоціацію. Мовляв, навіщо опозиції допомагати Януковичу вирішувати свої проблеми.

Так що з моральною відповідальністю опозиційних політиків за майбутнє України в нас ще ті проблеми.

Але крім відповідальності політиків за долю Угоди про асоціацію, є ще відповідальність журналістів та головних редакторів ЗМІ. Саме вони зараз можуть своїми статтями дестабілізувати ситуацію в Україні.

Я не високої думки про професійні якості, як "папередніків", так і чинної урядової команди. Про що безліч разів писав, казав та пояснював, чому я так вважаю. Але одна справа критикувати уряд за непрофесіоналізм, прорахунки та корупційні оборудки. Зовсім інша – оприлюднювати дурості, які лунають з вуст тих чи інших політиків чи експертів, та які можуть мати наслідком дестабілізацію ситуації в країні. І не важливо, робиться це за гроші, чи з власного розуміння, що погані новини значно краще поширюються. Тому саме їх потрібно розміщувати на шпальтах видання.

Я не знаю історію виникнення "темника", в якому розписуються жахіття, що чекають на Україну найближчим часом. Я не знаю, хто написав цей, і хто писав та пише інші "темники", покликані дестабілізувати ситуацію в Україні. Хоча те, що такі "темники" та подібні розробки існують, в мене жодних сумнівів немає.

Коли в цьому році ЗМІ почали поширювати апокаліптичні прогнози тих чи інших експертів щодо курсу гривні, то це дурість, що межує, вибачте, зі зрадою. Причому, коли я читаю черговий прогноз експертів, що курс нацвалюти вже восени буде 8,6 чи 9, або навіть 10, 12, 15 гривень за долар, то першим чином, я пропонував би вигнати їх з роботи за профнепридатність. Бо в Україні з її надзвичайною зарегульованістю валютного ринку, курс нацвалюти визначається не ринком, а Нацбанком. В нього більш ніж достатньо важелів, щоби контролювати ситуацію на валютному ринку.

Експерти ще можуть спрогнозувати сам ризик дестабілізації курсу гривні, чи сказати про доцільність девальвації до якогось рівня, але визначити рівень знецінення чи зміцнення вони не можуть в принципі. Тобто всі ті прогнози, які поширювала "УП" протягом цього року, є заздалегідь недостовірними. І тому ж таки Сергію Лямцю має бути це відомо, якщо вже він є головним редактором "ЕП".

Якщо ж говорити про поточну ситуацію на валютному ринку, то на відміну від минулого року, навіть, підстав для зниження курсу гривні немає. Ми маємо значно кращу ніж в 2012 році ситуацію із зовнішньоторговельним балансом. Крім того в нас позитивний платіжний баланс. За підсумками січня-липня 2013 року – 1,9 млрд долл США.

Тобто загальний обсяг іноземної валюти, що увійшло в України на 1,9 млрд долл США більше ніж було виведено з неї.

При цьому фізособи протягом цього року збільшили заощадження на депозитних рахунках в українських банках на 52,9 млрд гривень. Причому безпосередньо в гривнях – на 50 млрд грн, і в іноземних валютах – лише на 2,9 млрд грн.

Таким чином, якщо, навіть, виходити суто з професійної оцінки прогнозу курсу гривні, то підстав для девальвації зараз немає. Це при тому, до речі, що я залишаюсь при своїй думці доцільності глибокої девальвації гривні. Але курс гривні визначаю не я, і не суб'єкти валютного ринку, а ті, хто зараз сидять у владних кабінетах на печерських пагорбах.

Тому, хто, хоч трохи, розуміє принцип теорії очікування, непотрібно пояснювати, як багато залежить від очікувань суб'єктів економіки. Якщо їх цілеспрямовано накручувати негативною інформацією, до того ж відверто непрофесійною та недостовірною, то можна викликати негативні очікування та, навіть, паніку на ринку. А саме паніку в Україні зараз хочуть бачити ті, хто бажає зриву підписання Угоди про асоціацію.

Так, ми маємо складну економічну ситуацію. В нас і в цьому році не буде виконана дохідна частина держбюджету. Але, на відміну, від тих таки європейських країн, у нас це, навіть, не викликає дефіциту держбюджету, бо уряд просто не фінансує видатки, передбачені законом про держбюджет. Ситуація абсурдна і категорично неправильна, але такою вона є всі роки незалежності.

Хоча з урахуванням того, що протягом липні і серпня спостерігається зростання промислового виробництва, можна припустити, що і з виконанням держбюджет за підсумками року не так все буде погано.

Розповіді про те, що, мовляв, курс гривні впаде, бо скорочуються золотовалютні резерви, теж непрофесійні. Нацбанк протягом останніх чотирьох місяців взагалі не витрачав свої ЗВР на підтримку курсу гривні. І взагалі з початку року витратив на ці цілі, аж, 600 млн долл.

Більш того, не слід забувати, що в разі потреби Нацбанк може підняти розмір обов'язкового продажу іноземної валюти, що надходить в Україну. І таким чином збільшити на міжбанківському валютному ринку її пропозицію.

Нагадаю, що зараз цей розмір складає 50%. Причому, наприклад, в тому ж таки Китаї підлягає обов'язковому продажу 100% експортної виручки.

Крім того, потрібно розуміти, якщо скорочення ЗВР відбуваються внаслідок погашення зовнішніх державних боргів, то це означає, що скорочується і сам зовнішній державний борг, а значить покращується співвідношення держборгу до ВВП. Тобто у держави з'являється більше можливостей для залучення зовнішнього фінансування.

До речі, мене потішило твердження "ЕП", що НБУ приховано виходив на ринок з метою підтримки курсу гривні, але робив, мовляв, це через Ощадбанк. Якщо це, справді, відповідає дійсності, то мало би відбувалось зниження обсягів ЗВР. Але зниження обсягів ЗВР протягом цих місяців відбувалось виключно в межах витрат на погашення зовнішніх зобов'язань уряду та самого НБУ. Якщо вважати твердження "ЕП" справедливим, тоді потрібно робити висновок, що НБУ надає недостовірні дані про свої ЗВР. А саме цієї інформацією оперують в МВФ та інші власники зовнішніх зобов'язань України. Гратися з ними в недостовірну інформацію про обсяги ЗВР НБУ навряд чи готовий собі дозволити. Принаймні, в цьому році ситуація із ЗВР цього абсолютно не вимагає.

І остання цитата редакції "УП", яку мені хотілось би прокоментувати.

"Але припустимо, що експерти помиляються. І наш уряд в змозі утримати гривню і навіть зацікавлений в цьому.

Що робить у відповідь команда Арбузова?

Заспокоює схильне до паніки населення?

Запевняє, що немає приводів для занепокоєння?

Проводить активну роз'яснювальну кампанію для населення?

Проводить брифінги для журналістів?

Цифрами та графіками переконує, що аналітики українських центрів і Сбербанку не праві?

Ні".

Хочу спочатку звернути увагу на це "навіть". Ну, як нам стало відомо від "УП", наші "младореформатори" свідомо підставляють Януковича. Мабуть, і в цьому також. Ще за півтора роки до президентських виборів, вони вже роблять все, щоби його дискредитувати та послабити.

Але це лише ремарка.

Тут важливішою є претензія, що уряд не заспокоює, не запевняє, не проводить активну роз'яснювальну кампанію для населення. Але в умовах, коли є свідоме намагання викликати паніку на валютному ринку та нагнітається негативна атмосфера, зупинити це процес сам уряд та НБУ не можуть. Бо чим частіше вони виступатимуть з подібними запереченнями, тим більше це створюватиме атмосферу занепокоєння.

Вибачте, шановні журналісти та редактори ЗМІ, якщо ви вже оприлюднюєте негативний прогноз якогось експерта чи аналітичного центру, то, можливо, доцільно дотримуватися журналістських стандартів, та намагатися почути позицію того ж таки НБУ. І тоді вже все це разом оприлюднювати. В іншому випадку це нагадує анекдот про доньку-повію.

І наостанок. У вже згадуваних "Сценаріях 2015 року" я висловлював впевненість, що в 2015 році в нас відбудеться зміна керманича країни. І я, особисто, робитиму все, щоби це сталось. Але це питання 2014 та 2015 років. Зараз завдання для всіх членів українського суспільства, що бажають європейського розвитку країни, не допустити до листопада поточного року розігрування тих сценаріїв, які унеможливлять підписання Угоди про асоціацію.

Під час Другої світової війни прем'єр-міністром Великобританії був Уінстон Черчиль. Він виконав гідно свою місію, але вже навесні 1945 року його партія програла вибори і у британців з'явився новий прем'єр.

Мені здається, що нам потрібно набратися витримки та відповідальності. В нас буде можливість обрати іншого президента країни. Але дуже важливо, щоби ми дали нинішньому Президенту України можливість виконати свою місію та забезпечити підписання Угоди про асоціацію.

powered by lun.ua
Помилка 404 | Українська правда - Блоги

Помилка 404. Такої сторінки не знайдено

Причини, які могли до цього призвести:

• ви помилилися, коли набирали адресу;
• ви скористалися неправильним лінком;
• такої сторінки вже не існує на сервері, або її адресу було змінено.