Соборність як неминучість змін
Як відомо Акт Злуки був зачитаний 22-го січня 1919 року на Софіївській Площі, причому двома мовами – українською та французькою, в урочистій атмосфері та при великому піднесенні.
Однак більшовицький Совнарком ще 5 січня скерував ноту до Директоріі УНР з новими погрозами, розпочалася виснажлива боротьба за Незалежність одразу на всіх фронтах і проти всіх загарбників, яка за два з половиною роки скінчилася Базарською трагедією. Скінчилася втратою і Самостійності, і Соборності.
Знадобилося довгих 70 років та мільйони людських життів, щоб Україна нарешті виборола Незалежність. Потім ще 20, щоб Україна її не втратила. І загроза зберігається. І хоча у Кремлі щодо нас не заспокояться ніколи, основні загрози для суверенітету України протягом цих 20-ти років завжди створювалися владою.
Безвідносно від того, чим вони були зумовлені - продажністю, неспроможністю, байдужістю або й відвертою ворожістю до своєї ж країни – це завжди загрози, боротися із якими найскладніше.
Ось і зараз: продаж Кремлеві ГТС – нокаут для нашого економічного суверенітету, боротьба із квотами для української музики в ефірі (якої там і так майже не лишилося) – знищення культурного простору, проштовхування закону про (по суті) скасування української мови як єдиної державної – замах на українську ідентичність як таку, просування в українському телепросторі тільки російських попси та серіального "мила" – руйнування власного простору існування (бо нашої країни у телевізорі уже ніби як і немає), ну і вступ до усіляких ЄЕПів, ЄврАзеСів та Митних союзів ім. Путіна – це вже втрата суверенітету політичного. І все це робить (або прагне зробити) діюча влада Януковича.
Рецепт проти такої влади – об'єднання опозиції. І я задоволений тим, що сьогодні на Софії опозиція урочисто проголосить Угоду про спільні дії Об'єднаної опозиції у боротьбі проти режиму.
Я далекий від будь-яких ілюзій, але можу сказати: об'єднання опозиції є необхідною передумовою, аби ця боротьба мала результат.
Той результат, якого прагнули усі люди, що стояли на цій же площі вже далекого 1919 року – велика країна із справді вільними людьми.
