З Днем народження, Батьку!

Коли, здавалося б, уже все українське згинуло, 199 років тому на світ прийшов Тарас Григорович Шевченко. Він врятував нас, нашу мову, нашу честь, він відтворив і створив Україну.

Він створив її не для того, щоб ми її втратили. Тому дотепер триває боротьба з тими, хто не любить України, а значить - не любить Шевченка.

Чомусь сьогодні хочеться вголос прочитати один із пізніх його віршів, що написаний вже після заслання та останньої прижиттєвої подорожі до України:

І тут, і всюди - скрізь погано.
Душа убога встала рано,
Напряла мало та й лягла
Одпочивать собі, небога.
А воля душу стерегла.
- Прокинься,- каже. - Плач, убога!
Не зійде сонце. Тьма і тьма!
І правди на землі нема!
Ледача воля одурила
Маленьку душу. Сонце йде
І за собою день веде.
І вже тїї хребетносилі,
Уже ворушаться царі...
І буде правда на землі.

З Днем народження, Батьку!