КУРС ВЛАДИ: УКРАЇНА без УКРАЇНИ
Чому майже щодня різні люди від влади роблять заяви щодо питань мови, квот, Церкви, національної пам'яті? Чому так наполегливо маркують їх як питання, що, мовляв, "роз'єднують"? Невже підняли усю "соціалку", підвищили зарплату вчителям, виплатили заборгованості медикам, вже не кажучи про надбавки? Відновили промисловість? Подолали епідемію? Вирішили усі невідкладні питання? Чому це так важливо для них?
А річ у тім, що привладні манкурти хочуть знищити усе, що продукує, відображає, шанує, зрештою, просто визнає українську ідентичність. Зупинити національний кінопроцес, знищити Закон про мову, нівелювати інститут Мовного Омбудсмена, вилучити з інформаційного обігу тему Помісної Церкви, саботувати українські квоти, зробити немічною Нацраду ТБ і радіомовлення, не фінансувати культуру і т.д. – це цілі нової гуманітарної політики. Точніше, вже добре забутої старої, якій путінська Росія, безумовно, лише аплодує.
Ідея України без української ідентичності – не нова. Її особливо полюбляють у Кремлі, де її і вигадали. Адже наступний крок у її реалізації – демонтаж Української Держави. Цю ідею в Україні не перший рік несе на своїх прапорах "п'ята колона". Однак якщо ця ідея стає доктриною влади, це неминуче призводить до гігантських потрясінь, які для влади завжди завершуються катастрофічно: пригадайте хоча б шлях Януковича.
На жаль, заяви про перегляд Закону про мову, потребу зміни зафіксованого у Конституції курсу на членство України у НАТО та ЄС, наступ на українські квоти на ТБ, переслідування опозиції свідчать, що влада однією ногою на цей шлях уже ступила.
В Україні насправді є лише дві світоглядні партії – українська та антиукраїнська. Я далекий від думки, що президенту Зеленському, як лідеру владної команди, близькі сучасні цінності української ідентичності. Принаймні, і попередня, і теперішня його діяльність підтверджень цьому не надала. Однак одне я знаю точно: в теперішній Україні влада, яка не належить до української партії, приречена на поразку. Питання лише часу.