Легендарний Патріарх
Пішов із земного життя Патріарх Філарет. За цього життя його імʼя стало знаковим, визначальним, навіть легендарним. І то не тільки для вірних Київського Патріархату, а пізніше – помісної Православної Церкви України. А й для багатьох не завжди глибоко релігійних українців, однак які разюче вміють відділяти зерно від полови.
Чому так? Бо Святійший випромінював простоту й мудрість водночас. Вражав мистецтвом високої богословської проповіді й одночасно рідкісним вмінням простого пояснення складних речей. А також тому, що його Віра в Бога, відданість Церкві й віра в українську справу були по-справжньому щирими, а тому – видимими людям.
Ось ця справжня, не технологічна, не політична, не пропагандистська, а справжня, від самого серця, Віра, призвела до дивовижних успіхів Патріарха у розбудові українського православʼя. Я скажу навіть гостріше: виникненням феномену сучасного українського православʼя понад усе ми маємо завдячувати духовній та організаційній діяльності Патріарха Філарета.
Саме ця діяльність унеможливила духовну перемогу московського офіційного православія в Україні, як не домагався її кремль. Російське імперське православʼя, з домінуванням якого Україна "зайшла" у свою відновлену Незалежність, тобто РПЦ та її філія УПЦ МП – не утримали монопольного становища в новітній Україні. Значною мірою тому, що послідовний та авторитетний опір цьому процесові на більшості етапів очолював Патріарх Філарет.
Виникнення організаційно потужної структури УПЦ КП, яку десь від кінця 90-тих – початку 2000-них вже не могла не помічати жодна номінально українська влада і яка стала духовним осередком формування українських поглядів й гуртування українців, це також цілком заслуга Святійшого та його найближчих учнів і соратників – тепер Предстоятеля ПЦУ Митрополита Епіфанія, Митрополита Євстратія й багатьох інших, усіх тих, хто зараз складає блискуче покоління молодих сучасних лідерів українського православ'я. Думаю, що й сама по собі зʼява такого покоління, певно теж була б неможливою без середовища, яке творив Патріарх Філарет і вплив та діяльність якого виходили далеко за межі власне УПЦ Київського Патріархату.
Особливо сьогодні, у день відходу Патріарха, ми також не маємо забувати, що ідею Єдиної Української Помісної Автокефальної Православної Церкви наше суспільство почуло вперше саме з його уст. Взагалі, важко знайти людину, яка вірила у цю ідею та зробила більше для її торжества ще задовго до того як вона стала світоглядним мейнстрімом більше, ніж Патріарх Філарет!
Я багато років був знайомий з Його Святістю, десь з кінця 90-тих. Багато разів чув його проповіді, виступи, бесіди, просто його людську розмову зі знайомими й зовсім не знайомими йому людьми. Влітку 2018 року я був співавтором книги "Три розмови про Україну", й першу розмову я мав саме зі Святійшим Патріархом Філаретом. Це були часи активної дискусії щодо можливості Помісної Церкви, Томосу й Патріарх, звісно, був активним її учасником. Згодом у книгу ввійшла далеко не вся розмова із Патріархом, а може десь 35-40% відсотків. Однак запис зберігся, й зараз, з відстані років, його не оприлюднені тоді повністю думки, після початку повномасштабного російського вторгнення, є ще більш актуальними. Словом, ця розмова ще чекає на свого глядача й з часом буде оприлюднена.
...Складно писати про Патріарха Філарета у минулому часі – настільки фундаментально невідʼємною, легендарною постаттю є Святійший для всієї історії відновленої Української Держави. Мені дуже сумно, що Патріарх уже не з нами, це дуже болюча втрата для величезної кількості людей, зокрема й для мене...
Однак лишається Памʼять. Світла Памʼять про Велику Людину, яка дала українцям так багато Віри, Надії і Любові...
Царства Небесного Великому українському Патріарху... Спочивайте з миром, Ваша Святосте...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
