27 лютого 2013, 11:33

Ганебні на весь світ політичні репресії в Україні мають закінчитися там, де й почалися

Просити про помилування у президента Януковича я не буду, мені немає в чому каятися. Я – політичний в'язень цього режиму, а не злочинець. Для мене є речі важливіші свободи. Я не можу допустити приниження Майдану і української демократії. Я не здійснював інкримінованих мені злочинів, а вироки українських судів вважаю виключно політичною розправою, яка не має нічого спільного з правосуддям.

Які інші шляхи мого звільнення? Найпростіший з них – нарешті розглянути мою справу в об'єктивному суді. Такого українського суду у нас не існує. Навіть Вищий спеціалізований суд, залежний від президента, всупереч законодавчій нормі, перевищив допустимий термін початку розгляду моєї справи на 4,5 місяці. Це означає повне розуміння замовниками моєї справи того факту, що я на 100% виграю справу в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ). Вони просто не дають мені пройти залежний український суд і дійти до ЄСПЛ. Це було б найлогічнішим шляхом мого звільнення.

Звичайно, існують й інші варіанти. Шлях звільнення за станом здоров'я, але він також виявився для мене непрохідним. Шлях звільнення через амністію також нереальний, тому що статті, за якими я засуджений, не підпадають під амністію.

Ганебні на весь світ політичні репресії в Україні мають закінчитися там, де й почалися – в Адміністрації президента України. Саме там повинні прийняти рішення – або дати можливість пройти касацію і передати справу до Європейського суду, або прийняти інше рішення. Я не збираюся робити роботу за організаторів мого арешту і придумувати варіанти, як завершити це брудне шоу. Ті, хто вляпалися в цю справу, хай самі думають над тим, як з нього вибиратися.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Нам потрібні професіонали на чолі держави

1. Останнім часом ми постійно чуємо, що для припинення війни нам потрібні гарантії безпеки. Головною гарантією називається НАТО. Це розуміння та їм би в голови у 2019-му, коли Зеленський називав НАТО рудиментом Холодної війни, з якого скоро вийде Німеччина і Франція...

Неприховані знаки істерії зелених

Стаття в іспанській газеті про ніби то "золотий парашут", який пропонують у Лондоні для Зеленського – явна інформаційна кампанія. Можна, звичайно, посміятися...

Як я бачу нинішню ситуацію?

1. ЗСУ залишаються єдиним фактором виживання України. Попри нікчемність і корумпованість влади, саме Армія тримає і нинішній фронт, і майбутнє нашої держави...

Неякісні міни на фронті – результат правлячої дилетантури з її відосами

У 2019-му найголовнішим у державному управлінні стали відоси. Тепер бумеранг зелених експериментів бʼє дуже боляче. З часів оборони Бахмуту 2022-го наші війська потерпають від нестачі мін для враження малих штурмових груп ворога...

1000 днів. Тримаємось. Працюємо

Вже через місяць після нападу Японії на Перл-Харбор Президент США Рузвельт створив Раду військового виробництва (War Production Board). Ця державна структура відповідала за переведення американської економіки на воєнні рейки...

План Перемоги без збільшення фінансування ЗСУ?

Можна написати який завгодно пафосний План Перемоги. Але його реалістичність перевіряється дуже просто – досить проаналізувати проект бюджету на наступний рік...