Ірина Луценко: Вуличні акції – єдиний спосіб прямо і чесно висловити свої вимоги, не вдаючись до послуг професійних посередників

Необхідність прийняття Закону про мирні зібрання викликає у суспільстві чимало дискусій. Я, як співавтор цього Закону, залишаюся на позиції того, що головним завданням при прийнятті даного Закону має бути надання гарантій вільним мирним зібранням громадян. Бо у більшості випадків повсякденного свавілля вулиця залишається єдиним дієвим методом захисту прав і свобод громадян.

Закон про мирні зібрання, який готується до прийняття, має основні переваги над попередніми його законопроектами.

1. Закон несе в собі повідомчий, а не дозвільний характер документу. Тобто організатори акції повинні протягом 48 годин повідомити владі про намір проведення мирного зібрання.

Вбачається, що саме за такий термін органи влади зможуть проаналізувати заявку на проведення мирної акції, а в разі своєї незгоди подати відповідну заяву до суду і провести необхідні процедури через суд.

Якщо влада наполягає на терміні 2 робочі дні, то ми наполягатимемо саме на терміні – 48 годин. Цього часу достатньо для прийняття рішення як органом влади, так і у випадку необхідності – судовим органом.

Якщо органи влади, органи внутрішніх справ працюють цілодобово, то чому у такому випадку черговий суддя не може розглянути питання щодо проведення мирної акції.

2. Зазначений Закон суттєво обмежує перелік місць, де заборонено проведення мирних зборів.

3. У зазначеному Законі вводиться поняття спонтанності мирних зібрань. Маються на увазі зібрання громади, коли такий протест є невідкладним у часі (резонансне ДТП, забудова території, руйнування будівлі, вбивство тощо). У такому випадку організатора акції як такого немає, а учасники зібрання інформують про його проведення лише представника МВС безпосередньо у момент його проведення, що дозволить суттєво уникнути формальних причин для відмови у проведенні таких акцій.

4. У Законі прописані додаткові гарантії для представників засобів масової інформації, зокрема у підкріпленні їх права на виконання службових обов'язків.

5. Також у Законі закріплена гарантія того, що відмовою у проведенні мирних зібрань не може бути посилання на нібито порушення прав інших громадян. Саме така причина не може бути формальним приводом для відмови у проведенні акції. У законі є лише комплекс підстав і ці статті кореспондуються зі ст. 39 Конституції України. (Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей).

А оскільки стаття Конституції є нормою прямої дії, то вона унеможливлює зловживання з боку судді для заборони у проведенні масової акції.

Хочу також звернутися до тих скептиків, які виступають категорично проти прийняття такого Закону. Та ж ст. 39 Конституції України говорить про необхідність існування такого Закону, який регулює питання мирних зібрань.

Незважаючи на інсинуації, Закон про мирні зібрання необхідно приймати. Це обмежить владу в її небажанні почути правду.

Саме вуличні акції – це єдиний спосіб для громадян незалежної держави прямо і чесно висловити свої вимоги, не вдаючись до послуг професійних посередників. Вулиця – це їхня трибуна. Вулиця – це їхній парламент та їхній уряд.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.