Йду, щоб Генеральна прокуратура стала інструментом суспільства задля справедливості і нормального життя

З виступу у Верховній Раді 12 травня 2016 року

Усвідомлюю, що зараз маю сказати слова, які потім треба реалізувати на ділі. У мене великий і політичний, і професійний досвід. В тім числі, і досвід поразок. І я прекрасно розумію, що йду не за славою і не до легкої роботи.

Перше, що хочу сказати: мені дуже неприємно, що через мене було внесено поправку в чинний закон про прокуратуру. Вважаю, що це не зовсім правильна практика, і ніколи б на це не пішов, якби зміг знайти людину, в яку повірить президент, парламент і суспільство, що така людина зможе зламати нинішню неефективну і часто злочинну систему. І мають більше бажання зробити це, ніж я.

Ба – більше. Тим, хто розказує про необхідність юридичної освіти для генерального прокурора, хочу нагадати: дорога моя Юліє Володимирівно, нас із вами посадили професіонали з юридичною освітою.

Освіта – не запорука того, що прокуратура працюватиме на Закон і суспільство.

У мене дома на робочому столі, а як оберете – і в генпрокуратурі – стоїть і завжди стоятиме алюмінієва кружка, з якою я просидів у 157 камері Лук'янівського СІЗО, а потім – у Менській виправній колонії, як нагадування про те, що беспрєдєл і політичні замовлення є неможливими у новій Україні.

Свою освіту я здобував чотири роки на посаді міністра внутрішніх справ, і якщо Янукович після року ретельних пошуків, за що б мене посадити, вигадав лише посадку за "незаконне святкування Дня міліції" (насправді визначене указом президента), є доказом того, що незаконними речами я там не займався.

І не буду займатися.

Я зміг керувати МВС, в тім числі з юридичної точки зору.

Також свою юридичну освіту я здобував на лаві підозрюваного, засудженого, як людина, яка з тюрми сказала, що буде найбільшим оптимістом України.

Я продовжу ним залишатися.

Я погодився на пропозицію Петра Олексійовича Порошенка піти на цю посаду, бо усвідомлюю, що без реалізації гасла "ЗАКОН ОДИН ДЛЯ ВСІХ", без справедливості для кожного, незалежно від його політичних уподобань, місця перебування чи партійної, іншої приналежності, у нової України немає шансів.

Я – лідер найбільшої фракції українського парламенту, гостро відчуваю, що ми мусимо змінити не тільки закони, а й досягти їхнього виконання, нагляд за ними, змінити ставлення до Закону і людей. Саме тому я погодився піти на цю посаду.

В умовах смертельно вражених корупцією органів слідства, прокурорів, судів, розумію, що зробити це буде дуже важко. Якщо говорити чесно – майже неможливо. Я це усвідомлюю. Але така робота якраз для мене.

Так, я виходив з тюрми і сказав, що через півроку буде революція. Тоді мої найближчі друзі крутили пальцями біля скроні і не вірили в це. Весною 2013 року я помилився на кілька тижнів.

Але ми змогли. Ми – всі разом, змогли скинути банду Януковича з його озброєним "Беркутом". Голими руками, але страшною ціною.

Ми змогли, бо вірили.

Так, на фронті ми змогли зупинити найбільшу військову потугу на європейському континенті: до зубів озброєних "зєльоних чєловєчків", а потім – і регулярні військові частини російської армії. Ми змогли. І люди, які вірять – можуть.

Всім відома формула Ейнштейна про енергію. Ми вже знаємо, що енергія важить набагато більше маси. Переконаний, що спільна енергія тих, хто вийшов на Майдан і делегував нас сюди, має спрацювати і в прокуратурі.

Зрештою, оптимісти змінюють світ, а песимісти – здобувають "лайки" Фейсбуку.

Я готовий піти в ГПУ з прийнятим вами, колеги, новим законом, який нарешті, дає можливість у найближчий час почати відкритий, але заочний суд щодо банди Януковича і зрадників держави, які сховалися в Криму і на окупованій частині Донбасу.

І коли юна колега порівнює це із "законами 16 січня", то дорога моя колего, хочу вам сказати: того дня закони приймалися проти людей, а сьогоднішні – проти тих можновладців, які вбивали наших співвітчизників, а сьогодні переховуються за кордоном.

Тому не смійте порівнювати ці закони! Це нечесно і не морально.

Я йду в Генеральну прокуратуру, щоб, завдяки ухваленому закону, завести нових людей з юридичною освітою, які ніколи там не були. Вірю, що тільки так можна змінити генеральний могильник на справжнього адвоката держави та людей.

Власне, розраховую і в самій ГПУ знайти чесних професіоналів, які збереглися там при всіх владах. Дуже розраховую на таких чесних слідчих в особливо важливих справах, прокурорах, інших працівників, бо всі хочуть жити в новій країні.

Ніхто не забувся, як на Майдані дружини міліцейських генералів нарізали бутерброди, а прокурорські працівники в цивільному одязі виходили до людей? Вірю, що чесні в прокуратурі є, і ми зможемо їх із новими людьми об'єднати в команду, яка служитиме Законові і людям, а не Мамоні.

Саме з такою новою командою я збираюся поновити кримінальні провадження щодо посадових осіб, котрі останнім часом, на жаль, не радують нас своєю появою в судах. Я також збираюся відновити слідство у "проданих" і "закритих" справах – з минулої і теперішньої влади.

Одночасно хочу відверто заявити для всієї громадськості – прокуратура не саджає, тільки суд може ухвалити рішення про те, чи винна людина.

Я не маю жодної особистої помсти.

Я знаю про книжку Лі Куан Ю – вже з півтора десятка років, але в мене дещо інша філософія: треба так обирати друзів, щоб їх не треба було садити в тюрму.

Я не маю списку в голові, кого маю посадити. Я не маю помсти за всі роки в 157 в дев'ятиметровій камері Лук'янівського СІЗО. Ні до кого.

Колись – у перший-другий місяць сидіння в камері це почуття мене терзало, але потім я прочитав священні тексти буддизму, де сказано: дурень той, хто несе в собі помсту, вона розірве його із середини.

Я зрозумів, що люди, які вкрали в мене два з половиною року, жити, працювати, любити, не отримають від мене жодної секунди мого часу. Цього не буде.

Але в своїй роботі я сповідуватиму два принципи:

- Той, хто вчинив злочин, має відповісти, і мені байдуже, якого кольору в нього партійний квиток, прізвище, національність і релігія. Закон один для всіх;

- Не менш важлива в компетенції ГПУ каральна функція, важливо відстоювати права громадян від свавілля влади: поліції, прокурорів, суддів, чиновників. Потрібно покласти край перетворенню каральних органів у політичні проекти і бізнес-холдинги олігархів. Треба припинити практику використання оперативно-розшукових справ і слідчих дій як бізнес підтримку відповідних олігархічних структур.

Даю слово, що жоден депутат, бізнесмен, партійний керівник не буде присутнім на нарадах у прокуратурі.

Мої двері і вуха будуть відкриті для народних обранців, але жоден слідчий і наглядовий прокурор не повинен з вами обговорювати деталі справ. Вважаю це неприйнятним.

Норма про Генеральну інспекцію, яка з'явилася завдяки сьогоднішньому голосуванню в залі, дає мені можливість викинути з прокуратури тих, хто не поділяє таких принципів.

Я чудово усвідомлюю, що на мене чекає величезний спротив системи. Розумію спокусу популістів з першого дня розстріляти ще до того, як щось зробив. Але я проситиму колективної підтримки змін у прокуратурі.

Я помилявся у своєму житті. Боюсь, що це ще може статися. Помиляється кожен, хто працює. Головне – не повторювати помилок.

Я своїх помилок не повторю і розраховую на конструктивну критику тих, хто за мене не голосуватиме. Але прошу робити так, щоб ці помилки я бачив.

Також розраховую на товариську підтримку всіх тих, хто стояв ночами на Майдані і мріяв про нову країну. Я йду туди, щоб Генеральна прокуратура стала інструментом суспільства задля справедливості і нормального життя.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.