31 серпня 2021, 12:42

Події в Афганістані мають розкрити українцям очі

Вихід американських військ з Афганістану – безумовно, історична подія.

Перемога середньовічного Талібану з його наскільки безстрашними, настільки ж безумними воїнами в гумових капцях з калашами – доконаний факт.

І головний підсумок цієї події – не провальний сценарій виведення військ, що призвів до хаосу евакуації та залишив сотні американців і десятки тисяч їхніх помічників в руках джихадистів.

І не перехід в руки Талібану сучасного американського озброєння на мільярди доларів, про яке союзницька Україна тільки мріє.

І навіть не відкриті ворота для економічної експансії Китаю, які ВЖЕ володіють афганськими покладами літію, міді та іншого.

Як на мене, головне в цій історії – фактичне повторення ефекту падіння Сингапуру в 1942 р, коли втричі менша японська армія на велосипедах взяла в полон 80-тисячний гарнізон британської твердині в Південно-Східній Азії.

Після цього міф про непереможну британську армію і всемогутню імперію в очах усіх азіатів одномоментно зник.

Навіть після перемоги західних союзників над Японією ніхто не був згоден знову жити під захистом Лондона.

Світ змінився тоді.

Змінюється він і зараз.

На наших очах.

Західна цивілізація переходить в оборону і скасовує зайві для неї проекти.

У цих обставинах ми маємо підтримувати союзницькі стосунки із США, як лідером Західного світу, куди ми прагнемо і з безпекових, і з економічних мотивів.

Але події в Афганістані мають розкрити нам очі: гей, українці, ви в дорослому і жорстокому світі, дитсадок і школа позаду, все залежить від вас самих.

Українська Армія, українська економіка і проєвропейська політика – понад усе!

*На фото – останній американський військовий, генерал Донахью, покидає Афганістан.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Ми не маємо права допустити повторення Стамбульської капітуляції

За шумом повідомлень про так звані мирні переговори стоять як завжди інтереси сторін. Причому, цих сторін щонайменше 5. З великою вірогідністю три з них – Китай, США і рф – можуть зустрітися за одним столом на саміті АТЕС у Шеньчжені, Китай...

Час пояснити план закінчення війни

1. Трамп безумовно перетнув червону лінію у відношенні до України. Від самого початку свого другого президентства він (на відміну від Байдена) оголосив себе не союзником у боротьбі з агресією кремля, а арбітром для припинення війни...

Будь-який нейтралітет – спосіб беззбройної здачі країни агресору

1. Що путін хоче досягти? Багато друзів та незнайомих людей в ці дні постійних дроново-ракетних ударів запитують: яка мета цього повітряного терору? Є версія, що так він намагається організувати бунт в столиці...

Занавіс. У всіх сенсах цього слова

Цей пост про відповідальність за некомпетентність. Точніше – про те, що відсутність такої відповідальності робить Україну ще і ще і ще слабішою...

Що після візиту Сі до США

Отже, завершився ще один акт глобального дипломатичного балету на мінному полі. Загальні дебати на сесії ООН та державний візит Сі до США. Українська дипломатія вцілому не змогла відновити свою субʼєктність...

Прийдеться знову вибиратися з могили

У суботу я планував написати пост про шедевральну книжку Павла Белянського – "Я працюю на цвинтарі". Але все перевернули новини з обшуків у Офісі Генпрокурора...