Не дивно, що Україна радіє кінцю Портнова
Якщо Портнов все життя ненавидів Україну, то не дивно, що Україна радіє кінцю Портнова.
Я – не радію.
Хоча й маю підстави.
Бо і мої роки в тюрмі в 2010-13, і цинічне кривосуддя, яке зупиняло найпринциповіші справи ГПУ в 2016-18, і виведення мільярдних ригівських бізнесів з-під арешту після 2019, і погрози знищення порохоботів після інаугурації Зеленського, і брудний вал фейкового компромату в 2021, і навіть війна в 2022 – це все про нього.
Як про нього і всі сотні фейкових справ для політичного переслідування опонентів нинішньої влади.
Проблема в тому, що його місце – не вакантне.
Створена Портновим під Януковича система контролю ключових українських судів, продовжує функціонувати і після втечі творця в 2022-му.
І вона без жодного сумʼяття продовжить справи проти опозиції, незалежних мерів чи авторитетних військових, які були порушені за заявою Портнова чи його однодумців.
І питання лише в одному: чи звільнення суддів від компромату і тьорок вбитого Портнова не буде заміщено компроматом і тьорками його аватара в Офісі президента?
Тому версії:
- Помста за кидок клієнтів, які втекли з України, або російських олігархів, які замовляли вивід бізнесу з-під санкцій.
- Усунення колишнього шефа судової корупції, який заважає учням.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
