223-й, проти Пилипишина

Подав документи на 223-й округ, це Шевченківський район Києва.

Чому?

Головна мотивація – це не допустити до влади тих, хто своїми руками нищив моє місто і крав майно киян. По Шевченківському району іде Віктор Пилипишин, людина відома – "містер книгарня Сяйво", "містер садиба Мурашка", та й взагалі "містер 15 вкрадених мільйонів" за версією прокуратури. Прокуратура, ж, на жаль, зі зрозумілих причин тримає Пилипишина на гачку кримінальної справи. Таким чином влада його контролює, і буде підтримувати. Тут Пилипишин = Янукович.

Роками ми з друзями та однодумцями по містозахисному руху боремося з наслідками хазяйнування цього "містера" у Шевченківському районі. Боротьба – результативна. Якби не спротив киян, то не повернули б Києву книгарню "Сяйво", не міг би Попов на цьому неоковирно піаритися, не відсудила б у бариг прокуратура судибу Мурашка.

Але погодьтесь, це вже зовсім нахабство – давати депутатські мандати тим, кого публічно всі вважають головними крадіями в Києві. Владу можна зрозуміти – їй потрібні слухняні мандати. Але це питання честі киян – дати достойний бій тим, хто зробив найбільше шкоди столиці.

Хіба у влади нема конкурентів у Шевченківському?

Конкуренти, на жаль, слабкі. Політичні опозиційні сили належного бою зірковим крадіям не дали. "Батьківщина" своєї людини не виставила, виставили "Свобода" і "Удар". Їх кандидати – люди достойні, але 223-м округом і Києвом взагалі достатньо не займалися, якщо взагалі займалися. І тому вони киянам, а особливо шевченківцям, практично не знайомі. Цим вони дають Пилипишину шанс – який давати ні в якому разі не можна.

Я чекав, що по 223-му піде Олександр Бригінець – ідеальний "Антипилипишин". Але його "Батьківщина" кинула на Оболонь.

Також я до останнього моменту чекав, що мій близький соратник і друг Єгор Соболєв змінить своє рішення не брати участь у цих виборах і таки піде по Шевченківському району. Але Єгор лишився незламним;).

А як же опозиція?

Відповідь – "праймеріз". Готовий співпрацювати за політичною опозицією на антипилипишинському фронті. Моя головна мета – не обратися, а не допустити, щоб злочинці сховалися за депутатською недоторканістю. Щоб такі, як Пилипишин і Довгий, отримували по заслугам. Це – питання честі.

Я вважаю, що представник народу проти представника влади має бути один. За результатами незалежної соціології за розумний строк (пару тижнів) перед виборами має лишитися лише одна кандидатура. Всі інші мають знятися на користь найбільш рейтингового.

Я звертаюсь із закликом до "Свободи" і "Удару", по-перше, координувати дії проти Пилипишина, по-друге діяти саме за окресленою вище схемою. І, не чекаючи відповіді, в односторонньому поряду я ВЖЕ ЗАРАЗ зобов'язуюся знятися на користь більш рейтингового кандидата, за результатами загаданих "праймеріз".

(До речі, так необхідно діяти і по усім районам, особливо – там, де йдуть відомі київські злочинці. Зокрема, так НЕОБХІДНО вчинити тим, хто бореться з Олесем Довгим у Дніпровському районі.)

Таким чином, принаймні мене не буде підстав звинувачувати, що я віднімаю голоси у опозиціонерів і працюю на Яника;)

Хто команда?

Звісно, іду не один, а разом однодумцями. Членами своєї віртуальної команди кандидатів (список неповний, не про всіх ще знаю) вважаю загаданого вже Олександра Бригінця з Оболоні, аксакала політики Олеся Донія (він, здається, таки йде по Подолу, ура!), вогняну Тетяну Монтян з Дінпровського, гранітного Олександра Гудиму з Печерська, кремезного Олександра Дядюка з Троєщини. З цими людьми ми роками стоїмо проти крадіїв, неодноразово пліч-опліч билися з найнятими "спортсменами".

Хто має бажання допомогти (а допомога ДУЖЕ потрібна) – ось мій фейсбук для контакту.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.