Реванш кадрів Януковича у ''Софії Київській'' не вдався
Хороша, правильна новина.
Сьогодні суд залишив без розгляду позов Олени Сердюк, екс-директриси Національного заповідника "Софія Кивська", про скасування наказу Мінкульту про її звільнення.
Рік пройшов після того, як Янукович утік, щоб Мінкульт врешті офіційно звільнив Сердюк з її посади – на котру її призначили друзі межигірського утікача.
Перед судом прихильники і друзі Сердюк змогли підняти вал звинувачень проти Міністерства культури, пов'язаних з останніми кадровими рішеннями у музейному середовищі. Кадри Януковича, на жаль, відчувають впевненість у собі, і захищаються з усією люттю та використовуючи широкі фінансові можливості своїх спонсорів.
Численні публікації на захист пані Сердюк, призначеної на посаду очільниці Національного заповідника режимом Януковича, відрізняються масовістю, але не журналістською об'єктивністю. Не представлені позиції обох сторін конфлікту: широко цитуються висловлювання самої Сердюк, заступниці директора заповідника Тетяни Лютої, звучать думки анонімного "трудового колективу", бюро УНК ІСОМОS, які всі разом озвучують позицію лише "сторони Сердюк". В той же час не надається слово Міністрові чи іншим повноважним представникам міністрества, які ухвалювали рішення про звільнення Сердюк, або хоча б якомусь членові робочої з вивчення ситуації в Софії Київській.
В кінці-кінців, могли б спитати мене чи моїх колег по містозахисному руху, з котрими ми роками критикували дії Сердюк у різних якостях, а особливо – у якості очільниці "Софії".
Деякі публікації містять брехню, що нібито наказ Міністра про звільнення Сердюк було скасовано 17.03.2015 року Шевченківським судом м.Києва. Насправді лише сьогодні суд начисто відмовив Олені Сердюк в її прагненні далі керувати Софією.
Про наступницю Сердюк – Нелю Куковальську – розповідаються нісенітниці на кшталт "трьох кримінальних справ" (хай назвуть хоч одну, де Куковальська є підозрюваною) та замовчують обставини сумнівного її звільнення.
Не буду сьогодні давати оцінку діяльності пані Сердюк на посадах, які вона займала до її призначення в Софію Київську (директор Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень, заступник голови Науково-методичної ради Мінкультури), хоча ця сторона її творчості на ниві захисту пам'яток добре відома як фахівцям, так і громадськості. Залишимо це на близьке майбутнє. Зосереджусь на її "трудових звитягах" в стінах Софії Київської.
Про що ж свідчать документи перевіки, а не голослівні заяви?
Робота у заповіднику за час директорства О. Сердюк, була повністю розвалена. Причому, практично по всіх напрямах, налагождених за попередніх директорів. Це стосуються як руйнації внутрішньої структури установи (докорінна та незрозуміла зміна структури штатного розкладу та майже повне "перезавантаження" кадрів), так і фізична руйнація самих музейних об'єктів.
Результати перевірки-аудиту, висновки фахових експертів дають чітку відповідь – діяльність адміністрації О. Сердюк призвела до неприпустимих негативних результатів. Повне припинення грунтовних науково-дослідних робіт на пам'ятках заповідника. Блокування будь-яких, навіть самих нагальних, ремонтно-реставраційних робіт об'єктів, які потребують систематичного догляду та "лікування". Фальшування документів, пов'язаних із високим статусом пам'ятки Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Зміна концептуальних засад існування музейної установи, як безцінного історико-культурного, науково-дослідного закладу міжнародного значення на засади розважального дитячого майданчика із ярмарковими блазнями. Як модно зараз казати, вишенька на торті – фінансові зловживання на 1 млн. гривень.
PS Ну і не забуваймо про мур Софії, котрий упав.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
