Воєнний стан. Для чого?
Воєнний стан (ВС) є новим, безпрецедентним для нас способом взаємодії суспільства і держави. Це той правовий режим, котрий має забезпечувати нові можливості країни оборонятися.
Можна по-різному оцінювати підстави і мотивації, котрі стоять за введенням воєнного стану. Можна давати не надто позитивні оцінки, але якщо вимкнути звук політичних шоу, то стане ясно – зараз ми, як держава, відпрацьовуємо ті правові та організаційні механізми, котрі мають діяти під час війни. Ми тренуємося.
Росія на нас НЕ нападе лише тоді, коли ми демонструватимемо чітку роботу усієї державної машини у гармонії та взаємодії з народом, населенням. На ті нації, де народ і держава розділені – є велика спокуса напасти сусідам. І навпаки, там, де влада користується великою довірою народу – там нозі завойовника ступити важко.
У єдності цих двох, єдності держави і народу, у нас, погодьтеся, проблема не у народі. Народ проявив найвищий рівень громадянської свідомості у перші часи війни, без участі держави самоорганізувався і забезпечив фронт.
Бюрократія, неосвіченість, некомпетентність держави, недолугість чиновників, котру компенсували звичайні українці своєю самопожертвою у 2014-15 роках, нині нікуди не ділася. Більше того, можна і треба казати про реванш тилових щурів та бюрократів у погонах, і це очевидно будь-кому, хто торкається армійських питань.
Отож, що має робити Головнокмандувач і його державно-військова машина нині?
Вона мусить змінити себе і стати ближче до народу, використовуючи ВС як політичну та інформаційну можливість.
Необхідно, перш за все, говорити з народом і пояснювати йому все, що відбувається. Найголовніший ворог, котрий буде нас атакувати під час можливої подальшої агресії Росії – це паніка. Паніка виростає з вакууму інформації, з дефіциту правди і профіциту брехні.
Уже зараз ми бачимо, як будуть діяти російські інформаційні війська. Буде величезна кількість фейків, будуть неправдиві чутки. З усім цим треба вже зараз починати боротися і пояснювати усім категоріям громадян, що відбувається і що очікується від них.
Що робити резервістам? Іншим категоріям боєздатного населення? Що робити тим, хто хоче взяти участь у забезпеченні медичних потреба армії? Де яка допомога потрібна, у разі масштабного наступу Росії?
Все це треба зараз пояснювати.
Хто зараз у владі на місцевому рівні за що відповідає? Які зараз права військових, які зараз права поліції? Все це теж треба пояснювати наочно.
Потрібно також жорстко карати тих посадовців, котрі використовують ВС у власних інтересах. Якщо, приміром, зараз ми маємо сигнал, як у Одесі національна поліція отримує наказ обмежувати громадську акцію проти забудови, мотивуючи це нібито правовим режимом воєнного стану, але без жодного обґрунтування з точки зору посилення обороноздатності – за такі абсолютно невиправдані дії слід з набагато більшою суворістю карати поліцейське начальство.
Влада має також щоденно звітувати, на усіх рівнях, які заходи (крім, звісно, секретних) було здійснено протягом дня. Громадяни мусять розуміти, ради чого вони ризикують потенційним звуженням їх прав, що в цей час роблять чиновники у погонах і без них, щоб цей правовий режим не спливав, а був використаний по максимуму.
Так може народитися довіра. Бо без таких звітів наш противник лише використає ВС проти нас самих, стимулюючи обурення обивателя (на жаль, інколи дуже обґрунтоване) бездіяльністю або, навпаки, бездумним волюнтаризмом представників влади.
Менше всього нам потрібно, щоб за підсумками запровадження ВС весь тягар ситуації ліг на громадян. Навпаки, слід донести до усіх, що режим ВС – це час, коли чиновники, держава працюють за графіком 24/7, беруть на себе набагато більше навантаження, ніж обиватель.
Тоді це буде зміцнення держави.
А якщо продовжити красти, проявляти некомпетентність та байдужість, коли безсило допускати розгул бандитизму, як вчора щодо кандидата у президенти Гриценка, рейдерства – якщо просто пафосно мовчати і зневажливо ігнорувати питання громадян – такий воєнний стан працюватиме на деструкцію країни.
Ставки дуже високі.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
