Те, що добре для громади, то є кепсько для влади

Був я сьогодні на громадських слуханнях присвячених планам міської адміністрації Києва ощасливити киян новим прожектом Генерального плану розвитку міста. Чому прожектом? – бо у столиці є цілком живий і теплий – себто юридично чинний Генплан. Ніхто з ініціаторів розробки нового не здійснив аналізу виконання наявного, не пояснив навіщо потрібно розробляти новий, викидаючи на це чималі бюджетні гроші.

Можна б було б не перейматися маніловщиною від адміністрації, бо усе одно, а ні інтелектуальних, ні організаційних можливостей для реалізації планованих задумів у неї немає. Ландшафтно-архітектурне обличчя Києва спотворювалося і спотворюється незалежно від Генпланів. Балачки навколо Генплану потрібні як примітивна політтехнологія влади аби продемонструвати бодай якусь змістовність напередодні муніципальних виборів.

Зрозуміло, що ініціатори та розробники нового Генплану не прийшли неслуханнях, хоча ще напередодні самі ініціювали свою участь у них. Як зауважила, у своєму виступі на слуханнях голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко: добре, що не прийшли бо лише б час своєю балаканиною згаяли, а до позиції громадськості не дослухалися.

Вразила масовість заходу – Синя зала Будинку кіно виявилася переповненою. Прийшли компетентні та небайдужі кияни, яким справді було що сказати і які були спроможні слухати. Трапився лише один галасливий деструктор, реакція на поведінку якого лише підкреслила інтелігентність усіх інших учасників.

Цей захід, принаймні за моїми спостереженнями, відзначився найбільшою концентрацією колег-блогерів на УП. Я зустрів там: Віталія Кличка, Бориса Кушнірука, Ігоря Луценка та ін. Ймовірно вони поділяться своїми враженнями від нього. Мені дивно, але у Києві ще лишилася компетентна та небайдужа громадськість. І це погана новина для влади, але добра для громади.