19 листопада 2012, 16:05

Інтегральний радикалізм

Погляд Тараса Возняка, Семена Глузмана та Костянтина Матвієнка на результати парламентських виборів

Сьогодні, за двадцять років після розпаду радянської імперії, ми – громадяни отримали можливість призначати тих, хто від нашого імені керує державою. Для цього, власне, й існують вибори. Чергове обрання корпусу законодавців нещодавно відбулося. Інтернет переповнено коментарями та суперечками, у телешоу також намагаються аналізувати результати та робити прогнози. Складні тексти, переважно нещирі слова на тлі "бойових дій" у виборчих комісіях.

Здавалося б, що країна поринає у хаос, проте ми бачимо ситуацію інакшою. Українці приходять до тями. Остаточно закінчується очікування на "доброго царя". Жваве голосування за радикальних політиків – усвідомлена демонстрація суспільного неприйняття, спрямована до влади та до політичної опозиції. Це заява мільйонів українців: "Ми не віримо вам, вже не віримо!" Якби у бюлетенях була графа "проти усіх", то результати виборів були б інакшими. Та – не для влади, і не для опозиції.

На відміну від політичного радикалізму в Європі, який наростає та дедалі виразніше заявляє про себе, наш – наразі, не спрямований безпосередньо проти мігрантів, національних меншин, непритаманних Україні, релігійних новацій. Наш, український радикалізм, сьогодні не несе у собі загрози постання нового Сталіна, чи Муссоліні. Більшість з тих, хто проголосував за радикальні гасла просто прагнуть інакшої суспільно-політичної реальності. На загал, вони просто прагнуть здійснити власне право на комфортабельне життя для своїх родин у власній країні. Вони втомилися від тотальної брехні, некомпетентності та нескінченного розкрадання національного багатства.

Чи почує влада цей подзвін? Чи збагне опозиція, що кредит її суспільної довіри вичерпано? Є очевидним головне – більшість з тих, хто віддав свої голоси альтернативним політичним силам, прагнуть жити у європейській Україні. Перш за усе...

Тарас Возняк, Семен Глузман, Костянтин Матвієнко

Якщо витягти стрижень війни?

Путін зірвав зустріч у Будапешті, бо прагне продовження війни. Навіщо? Російська економіка на межі рецесії. Внутрішня і зовнішня легітимність режиму зникає...

Парламент має повернути проект Держбюджету – 2026 в Уряд для кардинальної переробки

Вперше в історії українського парламентаризму у Верховній Раді діє урядова коаліція у складі лише однієї партії – "монобільшість". Здавалося б, що у таких ідеальних для влади умовах координація між Кабінетом Міністрів і його фракцією мала би бути ідеальною...

Поламані плани? На трьох

Три лідери сучасності "тут і зараз" претендують на формування нового світопорядку – Дональд Трамп, Сі Дзіньпін та путін. Перші двоє мають для цього певні ресурси та засоби...

Промови двох президентів

30 вересня Дональд Трамп виступив перед командним складом армії США, а 2 жовтня – владімір путін – перед учасниками Валдайського форуму. Обидва говорили про загрози...

Україну здають у ломбард?

Наступний бюджетний рік стане п'ятим, який проходитиме в час знавіснілої війни рашистів проти України. Зрозуміло, що перед усім бюджетні ресурси мають спрямовуватися на оборону та суміжні з нею потреби...

Навіщо розмовляти з васалом, коли можна домовитись із сюзереном?

В окремих спостерігачів викликали вельми позитивні емоції слова Дональда Трампа про повернення Україною своїх територій в кордонах 1991 року і про те, що "росія поводиться мов паперовий тигр"...