19 листопада 2012, 15:05

Інтегральний радикалізм

Погляд Тараса Возняка, Семена Глузмана та Костянтина Матвієнка на результати парламентських виборів

Сьогодні, за двадцять років після розпаду радянської імперії, ми – громадяни отримали можливість призначати тих, хто від нашого імені керує державою. Для цього, власне, й існують вибори. Чергове обрання корпусу законодавців нещодавно відбулося. Інтернет переповнено коментарями та суперечками, у телешоу також намагаються аналізувати результати та робити прогнози. Складні тексти, переважно нещирі слова на тлі "бойових дій" у виборчих комісіях.

Здавалося б, що країна поринає у хаос, проте ми бачимо ситуацію інакшою. Українці приходять до тями. Остаточно закінчується очікування на "доброго царя". Жваве голосування за радикальних політиків – усвідомлена демонстрація суспільного неприйняття, спрямована до влади та до політичної опозиції. Це заява мільйонів українців: "Ми не віримо вам, вже не віримо!" Якби у бюлетенях була графа "проти усіх", то результати виборів були б інакшими. Та – не для влади, і не для опозиції.

На відміну від політичного радикалізму в Європі, який наростає та дедалі виразніше заявляє про себе, наш – наразі, не спрямований безпосередньо проти мігрантів, національних меншин, непритаманних Україні, релігійних новацій. Наш, український радикалізм, сьогодні не несе у собі загрози постання нового Сталіна, чи Муссоліні. Більшість з тих, хто проголосував за радикальні гасла просто прагнуть інакшої суспільно-політичної реальності. На загал, вони просто прагнуть здійснити власне право на комфортабельне життя для своїх родин у власній країні. Вони втомилися від тотальної брехні, некомпетентності та нескінченного розкрадання національного багатства.

Чи почує влада цей подзвін? Чи збагне опозиція, що кредит її суспільної довіри вичерпано? Є очевидним головне – більшість з тих, хто віддав свої голоси альтернативним політичним силам, прагнуть жити у європейській Україні. Перш за усе...

Тарас Возняк, Семен Глузман, Костянтин Матвієнко

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Чи неминучий розпад росії?

Розпад росії швидше за все одномоментною раптовою подією. Це тривалий процес накопичення криз, який закладено ще на початку виникнення СРСР. Ленін створював Радянський Союз перед усім як механізм утримання України в одній державі з росією для здійснення "всесвітньої пролетарської революції"...

Путін просить перемир'я... у Трампа. Чому?

Путін подзвонив вельми заклопотаному королівським державним візитом Трампу і говорив із ним понад 90 хвилин. В ході цієї балачки рашистський володар попросив про перемир'я на час відзначення Дня Перемоги...

Маніфест технологічної компанії "Палантир"

Слово "палантир" прийшло у сучасну мову зі сторінок творів одного з провідних фундаторів літературного жанру високого фентезі Джона Р.Р. Толкіна...

Війна росії за самоутилізацію

Росія, розв'язавши цю війну, одразу її програла. Навіть, якби їй вдалося поневолити більшу частину населення і земель України, вона б не мала ресурсів виграти цивілізаційні перегони із Заходом...

Фальшива реліквія?

Минулої ночі виповниться 4 роки, як рашистський крейсер "Москва" пішов nah за приписом українського прикордонника з острова Зміїний. У зв'язку з цим невигадана історія: На крейсері була корабельна Покровська церква, яку 14 грудня 2009 року освятив митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар (УПЦ МП)...

Чи потрібний Україні Єропейський Союз у його нинішньому форматі?

Вступ до ЄС закріплено у Конституції України – у її преамбулі та у трьох статтях: 85; 102; 116. Відповідні поправки набули чинності у лютому 2019 року...