24 грудня 2012, 11:52

За Олександра Бригінця!

У всякої опозиції є одна природна перевага над владою. З опозицією пов'язують сподівання на зміни. Суспільство, яке усвідомлює, що зміни для нього критично важливі – від їхнього напрямку залежить виживання та розвиток соціуму – завше прихильніше до опозиції, ніж до влади.

Опозиція має відповідати цим очікуванням. Відповідати змістовно, організаційно та кадровим складом. Наразі, українська опозиція у новому парламенті суттєво оновилася. До Ради прийшло чимало нових політиків. У більшості з них за плечима різноманітний соціальний та політичний досвід.

Ці нові депутати являють собою ресурс переваги для опозиції, який слід розвивати. Розвивати через урізноманітнення типів та способів комунікації політиків із суспільством. Нинішня влада до цього нездатна через свої культурно-ментальні риси. Промовляти у інтелектуальному вакуумі вона, ще може, а вести рівноправний діалог – ні!

Одним з напрямків суспільного діалогу є інформаційно-гуманітарна проблематика. Вона завше актуальна, бо зачіпає саму культурну ідентичність громадянина. У цій царині відбувається чимало світоглядних конфліктів, які нерідко становлять зміст політики.

Інформаційно-гуманітарна сфера, таким чином, є стратегічно важливою для опозиції. Це те поле бойових дій, де вона приречена на перемогу. Поряд з соціально-економічною сферою, інформаційно-гуманітарна являє собою плацдарм для наступу опозиції. Щойно утворений Уряд, вже самим своїм складом спонукає до такого наступу!

Очолити інформаційно-гуманітарний напрямок натступу мають люди підготовлені, сучасні та енергійні. Одним з таких є письменник і громадський діяч Олександр Бригинець. Він поєднує у собі риси інтелігента, менеджера, борця. Має значний досвід роботи головою Комісії з питань культури та туризму Київради. З його діяльністю пов'язується чимало дій, спрямованих на збереження об'єктів національної культурної спадщини, історичних ландшафтів, закладів культури.

Посада голови парламентського Комітету з питань культури є тим предметом відповідальності, який парламентська опозиція має довірити Олександрові Бригинцю!

Україні слід бути готовою до винекнення на її кордонах постросійського простору

Постросійський світ дедалі ближчий. Запас міцності путінізму вичерпується з прискоренням. Однією з ознак його краху є інформаційний бунт "z-блогерів" та "лідерів громадської думки" у тіктоках/інстаграмах/телеграмах, які раптом заговорили про секвестри бюджетів, знецінення золотовалюиних резервів рф, жорстокі практики мобілізації, винищення сибірських корів, про невдачі на фронтах і удари України по нафтогазовій інфраструктурі та інші загрози рашистській системі, балачки про які заборонені самою ж цією системою...

ФІЛАРЕТ ВЕЛИКИЙ

Патріарха не стало на 98-му році життя; 77-му році чернецтва; 65-му році єпископського служіння і 60-му перебування на Київській кафедрі. До Києва, як Архієпископ Київський і Галицький, Патріарший Екзарх всієї України, він прибув у травні 1966 року, в часи, коли радянська влада послідовно домагалася обмеження релігійного життя, прагнучи знищити будь-яку альтернативу комуністичному світогляду...

Важлива історична дата на шляху розпаду "імперії Зла – 1"

Сьогодні минає 35 років з дня, коли відбувся Всесоюзний референдум за збереження СРСР. Прихильники імперії використовують його результати (більше 70% учасників проголосували за те, щоб Радянський Союз зберегти) як аргумент за його відновлення...

Зупинити спекуляцію пальним

Війна Ізраїлю і США призвела до різкого зростання цін на нафту у світі. Відповідно зросли ціни на автомобільне пальне. В Україні середнє зростання вже перевищило 8 грн...

Українські виміри війни в Ірані

Ізраїльсько-американська повітряна інтервенція в Ірані прямо впливає на перебіг російсько-української війни. Найочевидніше – це перемикання фокусу уваги світового співтовариства з театру боїв у Європі на Близький Схід, що тягне за собою перерозподіл ресурсів, які могли бути надані Україні, на користь учасників війни в Ірані – перед усім Ізраїлю...

Росіяни втрачають сакральний сенс війни з Україною

Станом на лютий 2022 року внутрішнє і зовнішнє становище росії було переважно стабільним. Економіка зростала. Населення, ще за інерцією "кримського консенсусу" підтримувало президента, опозиція перебувала на маргінесі, а санкції Заходу не були надто дошкульними, радше – символічними...