Не дати вкрасти самоврядування – вийти на акцію другого квітня!
(:Читається уголос та з помірним пафосом:)
Самодержавство своєю похідною має корупцію. Корупція генерує некомпетентність влади, яка своєю чергою становить загрозу усім, хто бодай якось від влади залежить, чи із нею взаємодіє – майже усьому суспільству.
Самодержавство – корупція – некомпетентність разом спричиняють інтелектуально-культурну, моральну та професійну деградацію правлячого прошарку. Він – прошарок у своєму розвиткові відстає від інших суспільних сегментів та інтуїтивно робить усе, щоб загальмувати суспільний поступ.
В прошарку це виходить, особливо, у офіційній освіті та науці, культурі, медицині де можна просто "оптимізувати мережу закладів" – від шкіл і амбулаторій до інститутів. Прошарок давно точить зуби на інтернет, проте в нього ще замала пащf щоб сходу порвати мережу.
Самодержавство захищається та іде у наступ. Засоби його війни із суспільством усім відомі, архаїчні, проте дієві і розвиваються. Від вибіркового правосуддя до вибіркового самоврядування. Від застосування сили до учасників акцій протесту до звинувачення правозахисників у поширенні порнографії. Від фізичного відокремлення журналістів від міністрів у резиденції Уряду, до фізичного ж видалення із засідання Кабінету Міністрів народного депутата.
У цій війні в самодержавства є мета і засоби, а в суспільства – ні одного, ні іншого. Самодержавство згуртоване і дисципліноване, а суспільство – навпаки.
На боці суспільства – лише історія. Тривалість самодержавного правління, (за винятком періодів освіченого абсолютизму, що очевидно не "наш випадок"), завжди короткі у порівнянні з часами демократичного устрою. Диктатурам двадцять першого сторіччя, через прискорення плину соціального часу, взагалі судитиметься короткий вік. У цьому історична безперспективність самодержавства.
"Врємєньщікі" термін породжений російським самодержавством, в українському фольклорі трансформований у прислів'я: "Нацарювати сто рублів та втекти". На Кіпр, наприклад, або до Лондона. Прямо до теплої та затишної ванної. Втім, не будемо про сумне.
Україна погано форматується під самодержавний режим. Індивідуалізм, звичка до самозайнятості, високий рівень критицизму у суспільстві, повсякчасна нашорошеність щодо влади, яка тут переважно була окупаційною, традиції партизанських рухів, суспільна розрізненість – "плюралізм", – як казав останній червоний імператор СРСР, роблять український "трон" жорсткуватим сідалом.
Проте, усе може змінитися. Самодержавство розв'язує свій "послєдній і рєшитєльний бой". По усьому фронту. Воно наступає на парламентаризм, свободу слова, культуру, самозайнятість, самоврядування. Останнє для нього, направду, є першим!
Крадіжка самодержавством у киян права вибирати, навіть мало повноважних, раду та міського голову це переломний момент. Це точка неповернення на шляху утвердження самодержавства. Тому протест 2 квітня має об'єднати усіх, хто збирається жити і працювати в Україні!
