Першими магістрам бюрократії
Незабаром виповниться двадцять років з дня, коли перші сто випускників Інституту державного управління та місцевого самоврядування при Кабінеті Міністрів (нині Академія при Президенті) отримали дипломи магістрів державного управління.
Не маючи змоги, через виробничі обставини, взяти участь у сьогоднішніх урочистих зборах випускників, у цьому блозі вітаю однокурсників та пропоную "свій глечик" світобачення. Таку собі не виголошену промову на урочистостях.
Отже: "Шановні колеги, ми живемо у визначальний для людської цивілізації період. На наших очах плин соціального часу прискорюється у геометричній прогресії. Зміни умов буття, які ще у двадцятому сторіччі траплялися раз на покоління, нині відбуваються кілька разів протягом життя однієї людини. Головним чинником цих змін є науковий прогрес – прискорення обміну інформацією, швидкості математичних обчислень, вивільнення великих мас людей від фізичної та механічної праці.
У цифровому, глобальному світі принципово міняється сама місія і роль держави. Вона вже не здатна і не має конкурувати з глобальними корпораціями у наданні людині дедалі більшої кількості послуг. На нашій пам'яті держава втратила монополію на теле- і радіомовлення, телефонний зв'язок, а щодо інтернету, то держави, у більшості випадків, навіть не намагалися його "одержавити". Так само медицина та освіта, пенсійне страхування, або, наприклад, освоєння космосу вже не є предметом виняткового відання держави.
У цих обставинах швидко і кардинально змінюється роль державної служби. Часто держава є неконкурентною щодо приватного сектору через складну та тривалу процедуру прийняття рішень, рівень освіти та загальної культури службовців, але на сам перед – через корупцію. Ті держави, де концентрації названих чинників зростатиме, впадуть під цунамі глобалізації. Першими – ті, де основою суспільного ладу є самодержавство.
Самодержавство є генератором корупції, бо воно не обмежене публічним контролем. Крім того, самодержець через величезний обсяг повноважень не має змоги ефективно їх виконувати, навіть, коли є добре освіченою та культурною людиною. Передоручаючи частину власних функцій придворним, для яких він є єдиним джерелом статків та кар'єри, самодержець зумовлює низьку якість їхньої роботи. Підзвітні лише самодержцю, вони втрачають зворотній зв'язок із суспільством та приймають неадекватні рішення. Вони діють не у національних інтересах, а лише щоб задовольнити самодержця.
Таким чином, самодержавство генерує корупцію, вона своєю чергою некомпетентність, що призводить до втрати державою інституційної спроможності. В умовах прискорення соціального часу крах таких держав настає швидко.
Осмислення та прогнозування нової місії держав у цифровому суспільстві, аналіз загрозливих явищ, пропозиції щодо відновлення та розвитку інституційної спроможності держави, нові способи її взаємодії з недержавними суб'єктами мав би стати одним з предметів діяльності Академії та інших численних освітніх та наукових установ. Академія має всі підстави зайняти у цьому процесі місце інтелектуального та організаційного лідера.
На сам кінець, про близьке моєму серцю самоврядування. Зверніть увагу, колеги, на виникнення нового типу суб'єктів самоврядування. До територіальних громад додаються громади розподілені. Ті, які об'єднані, не комунальними, а іншими спільними інтересами – від пізнавальних до меркантильних. Як суспільні суб'єкти, вони, зазвичай є потужнішими за територіальні громади, бо територіальні громади формуються за пасивним принципом – фактом проживання, а розподілені за активним – спільним інтересом. Розподілені громади разом з партіями та профспілками вже претендують на частку політичної влади. Визначення їхньої ролі і місця у майбутньому суспільному устрої також є одним з предметів прогностичних суспільствознавчих досліджень, яке мала б модерувати та Академія.
Насамкінець – дві речі. По-перше, до бібліотеки Академії я хочу подарувати свою найгіршу книжку – пригодницько-фантастичний роман, з елементами геополітики, "Час настав". Він найгірший, бо перший з шести написаних мною, проте, не прочитавши його менш цікаво читати наступні – вони сюжетно пов'язані. Утім, це друге видання – виправлене і доповнене, покращене, словом. Як бачите я також адепт покращення.
По-друге, товариство, двадцять один рік тому до аудиторій на Ежена Потьє 20 нас привели кардинальні суспільні зміни – "фазовий перехід" від соціалізму до отого чортічого, у якому живемо зараз. Проте, це наше "чорті що" і, поклавши руку на серце, слід визнати, що у ньому не так вже й кепсько живеться. У 92-му нам здавалося, що ми лише раз за життя переживемо такий "фазовий перехід", а далі усе "устаканиться". Одначе, як вже сказав на початку, у наший час "фазові переходи" трапляються кілька разів на покоління. Далі буде. Будьмо, колеги!"
