24 серпня 2013, 16:34

Адміністрація Президента таки ризикнула

Зайшов я кілька хвилин тому на сайт Адміністрації Президента України – здолала бо мене цікавість у яких виразах Володимир Путін привітав Віктора Януковича з Днем Незалежності України. Так, чи інак, але ж буквально днями трапилося відкриття Росією "першого українського фронту" на митницях. Та й тональність російської преси в "українському питанні" знову опинилася на межі пристойності. Ось, наприклад, зовсім свіже у переддень незалежності. Це на державному каналі російського радіо. А офіційне вітання В. Путіна виявилося стандартним – про "вікову дружбу" та розвиток співробітництва в інтересах обох народів – нічого вартого міжрядкового аналізу.

Однак, на офіційному сайті АП уздрів я нову кнопку – посилання на Фейсбук. Від сьогодні Адміністрацію представлено у цій соціальній мережі.

Це правильно. Це ризиковано. Це невідворотно.

Соціальні мережі вже кілька років є частиною глобального інформаційно-культурного простору. Вони прискорюють обмін інформацією, формують громадську думку, а головне виступають інструментом гуртування широких спільнот для прямої дії. Тому такий інструмент слід використовувати, як політичний.

Вже перші коментарі під матеріалами сторінки від імені "Кота Матроскіна", чи інших вигаданих персонажів, свідчать про критичне налаштування широкого загалу інтернет-спітовариства до матеріалів, які там публікуються. Це лише початок, бо шквал негативу наростатиме. Такою є природа анонімного спілкування у мережі, такою є українська культура такого спілкування, а головне – до агресивної критики спонукає стан справ у країні. Тому це ризиковано для авторитету влади у його консервативному – кондовому розумінні.

Соціальні мережі стали частиною буття – від торгівлі до навчання та доброчинності. Сучасні механізми соціального управління без них є архаїчними та малоефективними. Іншими словами – нікуди від них не подінешся.

Тепер у громадян з'являється додатковий, найбезпосередніший, канал спілкування з владою. Головне, щоб він був двостороннім! Крім анонімів, на цій сторінці зареєструються велетенська кількість люду зі своїми бідами, скаргами, просто численними ідеями. І то не лише з України. Навіть обробити такий масив інформації буде вкрай складно. Годі говорити про дієву реакцію. Проте реагувати доведеться, бо основою спілкування у соціальній мережі є багатосторонній діалог.

Зрозуміло, що ця сторінка у фейсбуці не являє собою особистої сторінки Віктора Януковича, яку веде він сам. Мало хто з політиків робить це особисто – занадто багато постів звертається до них. Кількість звернень, до речі, швидко змусить керівництво Адміністрації розширити штат співробітників, задіяних у прямому спілкуванні з громадянами від її імені. Сторінка миттєво перетвориться на книгу скарг, гарячу лінію, джерело інформаційних спекуляцій та провокацій – водночас. Виникне спокуса видаляти з неї дошкульні коментарі. Не треба. Нехай будуть. Так само не треба наймати "позитивних коментаторів-підлабузників". Вони все одно не впораються з критикою, а без них сторінка буде більш справжньою.

Пряме, (і треба щоб рівноправне), спілкування Адміністрації з громадянами через соціальну мережу свідчить про те, що українське суспільство робить ще один крок до новітніх стандартів сучасної європейської і світової цивілізації. Не за горами час, коли соціальні мережі та інші форми цифрової самоорганізації громадян доведеться конституювати – узаконити, як суспільні суб'єкти. Сьогоднішній вихід Адміністрації до Фейсбуку тому свідченням.

Якщо витягти стрижень війни?

Путін зірвав зустріч у Будапешті, бо прагне продовження війни. Навіщо? Російська економіка на межі рецесії. Внутрішня і зовнішня легітимність режиму зникає...

Парламент має повернути проект Держбюджету – 2026 в Уряд для кардинальної переробки

Вперше в історії українського парламентаризму у Верховній Раді діє урядова коаліція у складі лише однієї партії – "монобільшість". Здавалося б, що у таких ідеальних для влади умовах координація між Кабінетом Міністрів і його фракцією мала би бути ідеальною...

Поламані плани? На трьох

Три лідери сучасності "тут і зараз" претендують на формування нового світопорядку – Дональд Трамп, Сі Дзіньпін та путін. Перші двоє мають для цього певні ресурси та засоби...

Промови двох президентів

30 вересня Дональд Трамп виступив перед командним складом армії США, а 2 жовтня – владімір путін – перед учасниками Валдайського форуму. Обидва говорили про загрози...

Україну здають у ломбард?

Наступний бюджетний рік стане п'ятим, який проходитиме в час знавіснілої війни рашистів проти України. Зрозуміло, що перед усім бюджетні ресурси мають спрямовуватися на оборону та суміжні з нею потреби...

Навіщо розмовляти з васалом, коли можна домовитись із сюзереном?

В окремих спостерігачів викликали вельми позитивні емоції слова Дональда Трампа про повернення Україною своїх територій в кордонах 1991 року і про те, що "росія поводиться мов паперовий тигр"...