Адміністрація Президента таки ризикнула
Зайшов я кілька хвилин тому на сайт Адміністрації Президента України – здолала бо мене цікавість у яких виразах Володимир Путін привітав Віктора Януковича з Днем Незалежності України. Так, чи інак, але ж буквально днями трапилося відкриття Росією "першого українського фронту" на митницях. Та й тональність російської преси в "українському питанні" знову опинилася на межі пристойності. Ось, наприклад, зовсім свіже у переддень незалежності. Це на державному каналі російського радіо. А офіційне вітання В. Путіна виявилося стандартним – про "вікову дружбу" та розвиток співробітництва в інтересах обох народів – нічого вартого міжрядкового аналізу.
Однак, на офіційному сайті АП уздрів я нову кнопку – посилання на Фейсбук. Від сьогодні Адміністрацію представлено у цій соціальній мережі.
Це правильно. Це ризиковано. Це невідворотно.
Соціальні мережі вже кілька років є частиною глобального інформаційно-культурного простору. Вони прискорюють обмін інформацією, формують громадську думку, а головне виступають інструментом гуртування широких спільнот для прямої дії. Тому такий інструмент слід використовувати, як політичний.
Вже перші коментарі під матеріалами сторінки від імені "Кота Матроскіна", чи інших вигаданих персонажів, свідчать про критичне налаштування широкого загалу інтернет-спітовариства до матеріалів, які там публікуються. Це лише початок, бо шквал негативу наростатиме. Такою є природа анонімного спілкування у мережі, такою є українська культура такого спілкування, а головне – до агресивної критики спонукає стан справ у країні. Тому це ризиковано для авторитету влади у його консервативному – кондовому розумінні.
Соціальні мережі стали частиною буття – від торгівлі до навчання та доброчинності. Сучасні механізми соціального управління без них є архаїчними та малоефективними. Іншими словами – нікуди від них не подінешся.
Тепер у громадян з'являється додатковий, найбезпосередніший, канал спілкування з владою. Головне, щоб він був двостороннім! Крім анонімів, на цій сторінці зареєструються велетенська кількість люду зі своїми бідами, скаргами, просто численними ідеями. І то не лише з України. Навіть обробити такий масив інформації буде вкрай складно. Годі говорити про дієву реакцію. Проте реагувати доведеться, бо основою спілкування у соціальній мережі є багатосторонній діалог.
Зрозуміло, що ця сторінка у фейсбуці не являє собою особистої сторінки Віктора Януковича, яку веде він сам. Мало хто з політиків робить це особисто – занадто багато постів звертається до них. Кількість звернень, до речі, швидко змусить керівництво Адміністрації розширити штат співробітників, задіяних у прямому спілкуванні з громадянами від її імені. Сторінка миттєво перетвориться на книгу скарг, гарячу лінію, джерело інформаційних спекуляцій та провокацій – водночас. Виникне спокуса видаляти з неї дошкульні коментарі. Не треба. Нехай будуть. Так само не треба наймати "позитивних коментаторів-підлабузників". Вони все одно не впораються з критикою, а без них сторінка буде більш справжньою.
Пряме, (і треба щоб рівноправне), спілкування Адміністрації з громадянами через соціальну мережу свідчить про те, що українське суспільство робить ще один крок до новітніх стандартів сучасної європейської і світової цивілізації. Не за горами час, коли соціальні мережі та інші форми цифрової самоорганізації громадян доведеться конституювати – узаконити, як суспільні суб'єкти. Сьогоднішній вихід Адміністрації до Фейсбуку тому свідченням.
