Скороминучі інтереси частини опозиції збігаються зі стратегічними інтересами Москви
Один мудрий та добре інформований чоловік сказав мені днями, що позірне визнання Кремлем неминучості підписання Угоди про асоціацію з ЄС зовсім не означає цього насправді. На місці б українських політиків цей чоловік радше б визначив позицію Москви, як перебування у засідці з метою завдати удару в останній момент. Цей момент наближається і брехлива тріскотня на російських телеканалах про катастрофічні наслідки для України вступу в асоціативні стосунки з Європою, істерики кремлівських блазнів на теми геостратегічної поразки Росії через цю Угоду та й погрози перейти на авансові платежі за постачання газу є лишень димовою завісою, яка має прикрити напрямок справжнього удару.
Торпедування Угоди, схоже може бути здійснене частиною української опозиції. Так складається, що не маючи змоги висунути єдиного кандидата на майбутніх президентських виборах, крім Ю. Тимошенко, опозиція живиться наївними ілюзіями про можливість її участі у перегонах. Для цього необхідна її юридична реабілітація, а це технічно неможливо, принаймні у терміни, що лишилися до підписання Угоди. Європа справді вимагає полегшення долі Юлії Володимирівни. Суд із прав людини у Страсбургзі дасть відповідь лише на питання про легітимність судової процедури щодо неї, але не по суті самих звинувачень у зловживаннях під час підготовки і підписання горезвісних ринкових газових контрактів, за яким Україна мусить купувати найдорожчий у Європі газ. Для сутнісної реабілітації потрібна тривала судова процедура.
Це чудово розуміла сама Ю. Тимошенко. Вона не раз зазначала, що підписання Угоди про асоціацію є важливішим за її особисті інтереси і, що вона приймає пропозицію виїхати на лікування до Німеччини. Тепер цю позицію скореговано вимогою узгодити закон про порядок надання за кордоном медичної допомоги громадянам, засудженим в Україні з представниками ЄС. Зробити це легітимно неможливо, бо жоден нормативний акт не передбачає такої процедури. Жоден дипломат не візьме на себе відповідальності публічно погодити текст законопроекту суверенної держави, а непублічне погодження не варте і виїденого яйця, бо неможливо перевірити, що саме погоджено.
Найкращим виходом із ситуації є виїзд Ю. Тимошенко на лікування за кордон без жодних додаткових вимог та узгоджень. В іншому разі торпедування Угоди призведе до того, що Україна залишиться сам на сам з Росією, яка вже продемонструвала свій "газовий вишкір" Європі і Світу.
Парадоксальним чином поточні політичні інтереси частини опозиції збігаються з інтересами Росії. І то не вперше. Цей збіг знову льє воду на млин противників європейського вибору країни, поглиблює протистояння в середині опозиції, деморалізує провідників ідеї євроінтеграції. Чи не зависока ціна?
Так само висунення додаткових вимог щодо умов виходу з під варти Ю. Тимошенко спрямоване проти... неї самої. Зрештою інтерес Європи до асоціації з Україною є очевидним. Ну, їздили б оце Кокс з Кваснєвським на поденщину до Києва і Харкова, якби було інакше. Серед іншого їхня місія недешево обходиться європейським платникам податків. Зрештою терпець може і увірватися. Тоді якийсь формальний крок української влади, що його можна витлумачити як добру волі у вирішенні "проблеми Тимошенко", наприклад, прийняття у першому читанні законопроекту про надання меддопомоги ув'язненим за кордоном, призведе до того, що це питання буде перенесене на етап ратифікації Угоди. Він триватиме не один рік. Тим часом головний інтерес ЄС – зона вільної торгівлі з Україною почне працювати з лютого наступного року без зайвих ратифікаційних формальностей, а Ю. Тимошенко лишатиметься там, де й нині. Вибори ж президента невідворотно наближаються.
