Якщо витягти стрижень війни?
Путін зірвав зустріч у Будапешті, бо прагне продовження війни. Навіщо? Російська економіка на межі рецесії. Внутрішня і зовнішня легітимність режиму зникає. Інфраструктурна криза вже загрожує зв'язності країни. Однак, попри це росіяни продовжують війну, бо довкола неї створилася екосистема підтримки влади. Війна стала стрижнем держави російської. Якщо його витягти, то вона розвалиться. Росія може існувати лише за самодержавного правління, а самодержавний диктатор може спиратися лише на армію і спецслужби. Рано чи пізно ці інститути завжди потребують війни. Поразка чи "нічия" у ній неодмінно призводить до заміни самодежця, або й до повалення самодержавного режиму загалом. У випадку лише заміни, війна неодмінно повертається. Коли ж припиняється самодержавний режим, припиняється і сама держава.
В Україні теж склалася екосистема довкола процесу війни, проте її риси мають ряд принципових відмінностей. По-перше, збереглася і навіть посилилася легітимність влади – внутрішня і зовнішня. По-друге, українську економіку підтримують цивілізовані країни світу, вони ж надають ресурси для оборони. По-третє, під час війни в Україні зберігається демократія, місцями. Серед державних інституцій найбільшою підтримкою громадян користуються Сили оборони. Серед громадських – волонтерські організації.
Суспільно-політична система України, схоже, виявилася достатньо стійкою в ході найбільшої війни у Європі за 80 останніх років, продемонструвала здатність трансформації та адаптації до наджорстких обставин, у які нашу країну занурила країна-кат – Росія.
Характер війни кілька разів змінювався в її ході. Перед усім – технологічний. Дедалі більшу роль у ній відіграє штучний інтелект, криптосистеми, космічні технології. Це свідчення загальносвітових змін. Чи готова до них наявна суспільно-політична система? Якщо вийняти з неї стрижень війни, чи встоїть вона в турборежимі повоєнних змін у світі і в Україні.
Ми є свідками того, як Д. Трамп і його прихильники на очах швидко міняють демократичний устрій у США. Китай теж на межі тектонічних змін в економіці і суспільному устрої. Ці дві країни радикально впливають на весь світ, змінюючи його.
Суб'єкти політичного процесу, (а крім українських політичних партій, інших акторів немає, або їх ще не видно), вже сьогодні мали б почати "проектно-пошукові роботи" щодо, не більше і не менше, як створення нових інструментів взаємодії суспільства і держави у цьому прийдешньому світі. Перед усім це цифрові інструменти – комунікаційні мережі, нові платіжні системи, поряд з територіальними громадами, громади віртуальні та ще багато інших явищ і форматів, що створюють нові типи суспільних зв'язків. При цьому такі формати виникатимуть самопливом, заборонити їх, щоб зберегти комфортну і зрозумілу систему суспільних взаємин, не вийде. Отже, думай... те!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
