На кого ляже тягар нових економічних стосунків з ЄС?

Вранішня порція запитань від журналістів звелася до прагматичного: "що буде з бюджетом України після відкриття митної території для товарів з ЄС внаслідок підписання угоди про асоціацію з ЄС?"

Буде складно. Особливо попервах.

Росія зачиняє свої кордони для українських товарів. Це вже спричиняє недоотримання митних зборів. Виникає реальна загроза зупинки виробництв з усіма наслідками – скорочення надходжень від податку на доходи з фізичних осіб та інших платежів до бюджету. Наступного року цей мультиплікатор спричинить безпрецедентний дефіцит. А тут ще і зменшення попиту на українські товари у світі, бо ж кризу ще ніхто не скасовував.

Українські товари будуть неконкурентними на власній території, бо європейські дешевші і нерідко просто якісніші. Крім того, сільгоспвиробник у ЄС дотується, а вітчизняного дотувати немає чим. Хіба тими дурнуватими векселями, що запровадила Верховна Рада у якості замінника реальних грошей.

То на кого буде покладено тягар видатків внаслідок вступу до зони вільної торгівлі з ЄС? На громадян. Що із цим робити?

Владі – не красти, бо корупційний податок найобтяжливіший в країні. Виробничникам – шукати нові технології, ринки збуту та нову унікальну номенклатуру товарів. Ну, не вугіллям та металами єдиними живе світ. Власне громадянам – розвивати самозайнятість максимально усуваючи державу з її здирнитсвом та некомпетентністю зі свого повсякденного життя.

"Свій до свого по своє". – від програмового забезпечення до медичних послуг, від приватного дитячого садочка до скайпрепететиторства.

Втім, було б не зайвим вже починати перемовини з ЄС про новий економічний порядок взаємодії із ним України. І тут без держави не обійтися. Лишень би висачило б у неї на це клепки.

У будь-якому разі ЗВТ з ЄС – потужний стимул для нових типів діяльності. Дурним та ледачим там місця немає.